Майже сто днів полону, поранення і повернення в стрій. Захисник Маріуполя, морпіх 36-ї бригади Михайло Ротар наразі знову на службі. Він пройшов Оленівку, Волгоградське СІЗО у Росії, тортури. Повернувшись до дому вирішив виборювати перемогу до кінця.
24-річний Михайло на псевдо Варан вийшов з полону в лютому.
Михайло розповідає: на фронт хотів піти ще школярем з початку АТО. У 2017-му підписав контракт.
З грудня 2020-го боронив Широкине, повномасштабне вторгнення зустрів під Маріуполем.
Вже пораненим з уламками в ногах і обличчі потрапив на Азовсталь.
"На двох машинах з Азовсталі виїхали на завод Ілліча, щоб нас забрати. Це було справжнє диво, тому що вони через ворога прорвалися до нас. Ми сіли в усі можливі машини, які там були", — згадує військовий.
Разом з іншими оборонцями Азовсталі за наказом командування Михайло залишив завод. Згадує, наостанок псували зброю і боєкомплекти, щоб російські військові нічого не отримали.
Він потрапив в Оленівку. Пригадує, в бараці місця було обмаль, тіснява: на 200 спальних місць 750 людей.
"Нам сказали, що ми тут будемо робити спальні місця, що ще завезуть полонених. Так сказали, що в наших бараках місць вже немає, треба ще зробити. І ми робили хлопцям місця. Потім в один момент просто заводять азовців туди. Через два дні туди потрапляє пару снарядів", — розповів військовий.
Він переконаний: це був російський теракт.
Як згадує Михайло, в Оленівці знущань було менше. Коли потрапив до Волгоградського СІЗО, почались справжні тортури.
"Запам'ятав добре два допроси спецслужб російських по 6 годин. Вони прив'язували до мене дроти, пропускали крізь мене струм. Лупцювали та намагалися максимально витягнути з мене інформацію", — розповів військовий.
Михайло провів у полоні 9 місяців і 2 дні.
Після реабілітації та відпустки у рідному місті Апостолове на Дніпровщини він знову повертається на службу.
"Я вже просто бачу, як майорить наш прапор на наших старих кордонах, під Луганськом, під Донецьком і навіть в Криму. Бачу, як ми святкуємо нашу перемогу в наших лавах. Як хлопці повертаються до своїх домівок, їх зустрічають рідні. Перемога буде, вона буде за нами. Наш народ, наша нація як не завжди стала сильною", — зазначив він.
Після перемоги Михайло планує далі продовжувати службу. Зараз він старший матрос, хоче в майбутньому пройти навчання і стати офіцером.
Читайте також
Оборонці Маріуполя, Бахмута, Чонгара та Зміїного: Україна повернула з російського полону сотню захисників
"Мій син був в пакеті №9". Історія матері двох азовців, які боронили Маріуполь
"Просто горіли всі, хто живцем, хто не живцем". Історія "азовця" Микити Шастуна, який вижив під час теракту в Оленівці
"Жага рятувати життя": інтерв'ю військової медикині, яка пройшла "Азовсталь" та Оленівку
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
