Мріяв про професійний футбол, та обрав військову справу. Двадцятидворічного воїна з Хмельниччини пів року чекають рідні з російського полону. Мати військового – Анжела – розповіла, зв'язок з сином обірвався в жовтні минулого року.
Детальніше про історію дізнавалися кореспонденти Суспільного Хмельницький.
Жителька Хмельниччини Анжела – мати двадцятидворічного воїна Віталія, який пів року, перебуває в російському полоні. Першими про те, що син у ворога, каже, їй повідомили 20 жовтня його дівчина і друг.
"Вони йдуть з такими обличчями… Я вилітаю та питаю: "Віка, а що з Віталіком?" Вона мовчить. Я тоді почала кричати: "Що з Віталіком? де Віталік?" І той друг мені розказав, що їх захопили в полон", — розповідає мати полоненого.
Анжела каже, п’ять днів до звістки про полон телефоном говорила з сином.
"Питався, чи я дрова привезла. Він такий, що переживав за нас, коштами допомагав. "Ти дрова привезла?" Та ще ні, кажу. А він: "Ну, то ти замовляй, а я гроші скину, то привезеш дрова, щоб мали чим топити", — розповідає Анжела.
Мати українського захисника передивляється його дитячі фотографії й розповідає про народження сина.
"Він гарним хлопчиком, з вагою у чотири кг народився. Перед цим у мене помер шестимісячний хлопчик. І я дуже плакала, і просила Бога, щоб він мені повернув, чи дав ще одного сина. І він народився, я в Бога його просто випросила", — каже жінка.
"Найкращий брат, друг… Був, як тато, бо він майже найстарший серед чоловіків, завжди допомагав", — розповідає сестра полоненого Дарина.
Так, про Віталія говорить одна з чотирьох його сестер Дарина. Каже, хлопець завжди захищав і підтримував їх і брата.
"Коли він повернеться, я йому одразу скажу, що я його дуже люблю", — розповідає Дарина.
Мати Віталія каже, вдома син був помічником, а в школі – здібним учнем.
"Він гарно вчився, він, як казали, був твердим "хорошистом". У більшості в нього математика йшла, пам'ять в нього була хороша, гарно знав історію, його навіть хвалили", — розповідає мама полоненого.
"Наш Вітальчик – наша гордість, він був одним з найкращих учнів нашої школи, завжди життєрадісний, очі – сонячні, світлі, дуже добра дитина. Він виховувався в дуже гарній родині", — розповідає директорка школи Наталія Ткачук.
Про хист майбутнього воїна до навчання розповіла і його вчителька фізики Світлана Мартинюк.
"Математичні здібності, то було його натхненням. Я пам’ятаю ті уроки, де ми вивчали рух снарядів, дальність польоту, то дитина, коли чула ці моменти, вона одна з найперших виходила до дошки, і завжди питав, чому, як, навіщо, чому саме так", — розповідає вчителька Віталія Світлана Мартинюк.
Закінчивши школу, розповіла мати Віталія, син навчався на військового, де також показував високі результати, зокрема, був вправним стрільцем. Каже, хлопця неодноразово відзначали грамотами.
"За сумлінне виконання військових обов’язків, особисту взірцевість, відповідальність, старанність, проявлені під час навчання", — каже мати полоненого.
Мати воїна розповіла, син грає на кількох музичних інструментах, та захоплюється футболом.
"Він тікав з музичної школи на футбол, і каже: "Мамо, в мене така була мрія, хотів стати футболістом". Але обрав професію військового. Я ним пишаюся, що він в мене такий. Він – справжній патріот своєї країни. У мене завжди молодша донька пише йому чи дзвонить, то завжди питала: "Віталіку, коли ти приїдеш?". А він відповідав: "коли виженемо всіх поганів дядьків, то приїду додому",— розповідає мати полоненого.
На визволення сина з полону і повернення його додому, каже Анжела, чекає найбільше.
Я розумію, що він пережив там пекло. І морально, і психічно, і фізично, будемо його підтримувати", — каже мама полоненого.
Авторка: Ярослава Антошевська
Читайте також
- В одній з хмельницьких шкіл з'явився "Сквер наших Героїв"
- На Хмельниччині відкрили пам'ятний знак загиблому земляку
- Меморіальну дошку загиблому Богдану Демчуку встановили на Хмельниччині
- На Хмельниччині відкрили пам'ятні дошки загиблим воїнам
