Людмила Пєчуріна — багатодітна мати. Нині четверо її синів воюють на фронті. У 2014 році жінка створила благодійний фонд “Солдатські матері” у Запоріжжі і відтоді допомагає військовим, їхнім матерям, дружинам і дітям.
Жінка згадує, що одразу було важко, проте не могла сидіти, склавши руки, бо розуміла, що є ті, кому потрібна допомога:
"Самі розумієте, які крихти ми могли тоді зібрати. Так пішов потічок, але не одразу. Потрібен був час".
Людмила Пєчуріна говорить, що нині про потреби військових знає все: і як волонтер, і як мама:
"Я своїм дітям допомагаю, але інколи. Вони відмовляються, бо хтось може сказати: “О, мама приїхала”. Тому що вони у мене такі, чоловіки. Ми просто жили, як має жити родина. У мене був батько, чоловік і четверо хлопців. Я говорила: “Так, хлопчики, я генерал, бо я одна, а вас он скільки”.
Людмила розповідає, що ще до початку повномасштабного вторгнення боролася з важкими наслідками ковіду, а тому тимчасово відійшла від справ. Телефонний дзвінок старшого сина змусив її встати з ліжка і продовжити волонтерити:
"Коли він мені дзвонить: “Ти ще лежиш? Вставай! Вставай, бо без тебе ми не обійдемось! Усі. Тут усі хлопці питають”. Я й не знаю, як у мене все це вийшло, адже я ледь-ледь тільки по квартирі ходила".
Подруга Людмили Наталя, переселенка з міста Токмак, виїхала з окупації у квітні 2022 року. І вже в перші дні травня почала працювати у центрі:
"Людмила Миколаївна — це у нас енерджайзер. Невисока на зріст, тихенька жіночка, але це такий локомотив чи криголам. Вона багато допомагає людям. Матерям, у яких діти загинули, які були на війні. З нею легко працювати, знаходити спільну мову".
Нині волонтери плетуть і передають для військових маскувальні сітки, надають допомогу переселенцям. Людмила Пєчуріна говорить, що в Україні налічується вже 800 представників від “Солдатських матерів”.
Читайте також
Вишита маскувальна сітка та піца з орнаментом: у Запоріжжі відзначили День вишиванки
