Вільнянський конструктор сорок років удосконалює веломобіль власного виробництва

Вільнянський конструктор сорок років удосконалює веломобіль власного виробництва

Вільнянський конструктор сорок років удосконалює веломобіль власного виробництва

У Вільнянському районі проживає Віктор Шмідт разом із дружиною Нелою. Він відомий на Вільнянщині зокрема тим, що сорок років тому зробив веломобіль – транспорт, що схожий на автомобіль, разом із передачами, рулем та іншими деталями, але замість двигуна у ньому – велосипедні педалі.

Веломобіль конструктор зробив просто так, бо це цікаво.

"Щось, напевне, приснилося, – посміхається Віктор Миколайович. – Хоча я не механік, нічого. Ось мені говорять, що можна ж на скутер там, але я це зробив для задоволення: ось так крутиш, як у спорті".

Конструктор постійно удосконалював свій веломобіль, тому зараз у ньому є два сидячих місця, передача швидкостей (за принципом дії схожа на ту, що використовується в спортивному велосипеді), кабіна та два багажники. Спочатку кабіни не було, її Віктор Миколайович поставив пізніше, адже на сільській дорозі часто заважало каміння, яке потрапляло до веломобіля, за ним бігли собаки, а взимку було багато снігу – кабіна ж захищала пасажирів.

Вікна та кабіна знімаються, а сам транспорт можна розібрати на дві частини. Тому, як згадує Віктор Миколайович, коли він з дружиною жив в Запоріжжі, вони розбирали веломобіль, піднімали на п’ятий поверх та ставили посеред своєї квартири. Також є «двірники», як на звичайній машині, згодом поставили і фари.

Веломобіль

Віктор Шмідт на своєму веломобілі

Зараз Віктор Миколайович часто дає веломобіль своєму сусіду-підлітку, який також вдосконалює транспорт, – нещодавно, приміром, поставив аудіосистему.

"Я хотів електродвигун поставити. Ось спочатку можна крутити педалі, а потім переключив – і вже їдеш на електриці. Але такий двигун на одну пенсію не купиш", – розповідає Віктор Миколайович.

Механізм з педалями простий. Нелла Валентинівна згадує, що коли вона пережила операцію, то змогла швидко повернутися до керуванням веломобілем, проїжджаючи з легкістю, за її словами, мінімум 10 кілометрів. Конструктор пояснив, що у веломобілі можна або ж крутити педалі одночасно, або ж по черзі – все одно буде працювати. Так конструктор із дружиною проїжджали близько 50 кілометрів із Запоріжжя до села.

Нелла Валентинівна згадує, що завжди у селі, куди приїжджало подружжя на своєму транспорті, всі мешканці сходилися подивитися на веломобіль.

"Нас постійно радо зустрічали на веломобілі. Одного разу було таке, що ми приїхали в Антонівку відразу після приїзду туди Кучми. Так нас там зустрічали більше, аніж Кучму, тому що цікаво людям було", – пригадує Нелла Валентинівна.

З посмішкою згадують також, як давали веломобіль своїм онукам. Коли вони приїжджали у гості до дідуся та бабусі, то кликали своїх сільських ровесників, брали прицеп, сідали всі у веломобіль та каталися вулицями села. А було й те, що коли їхав Віктор Миколайович із дровами по трасі, то зустрів колону військових на чолі з поліцією, то спочатку правоохоронці, а потім військові сигналили конструктору.

Дружина Нелла Валентинівна згадує, що її чоловік завжди був майстром на всі руки. Коли почалася приватизація заводу «Мотор Січ», де працював Віктор Миколайович, то він був ледь не єдиним, кого не скоротили, бо міг працювати з будь-якими операціями на виробництві.

За словами Віктора Миколайовича, до нього надходили різноманітні пропозиції щодо веломобіля та його деталей, звертався навіть конструктор з «Запорізького автомобілебудівного заводу», але чоловік відмовлявся від пропозицій, бо не хотів перетворювати свій винахід на товар.

"Деякі говорять: «О, так що ж тут робити?» Можливо, воно і так, але ось я ні разу, скільки я їжджу Вільнянськом, не бачив нічого подібного", – розказує Віктор Миколайович.

Але Віктор Миколайович знаменитий не лише своїм веломобілем. Чоловік також майстерно працює з деревом. Він говорить, що ніде столярству не навчався, навіть у дитинстві в гуртки не ходив. Здебільшого брав приклад зі Стасіса Красаускаса, який у одному журналі показував свої ліногравюри – гравюри, зроблені на лінолеумі. Те саме намагався повторювати й Віктор Миколайович, але в якості основного матеріалу обрав для себе дерево. Дерев’яну дощечку чоловік покривав чорною тушшю та лаком, а потім брав голку зі швейної машинки або ж лезо та вирізав. Малювати теж ніде не навчався: або перемальовував із марок , або малював з «натури».

Веломобіль

"Портрет дружини", Віктор Шмідт

Наприкінці зустрічі Віктор Миколайович запропонував гарячого чаю та залюбки провіз на веломобілі вулицями села. Подружжя з посмішкою попрощалося та попросило частіше приходити, не забувати про них.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди