Пів року у Донецькому СІЗО перебуває 25-річна жителька Маріуполя Ірина Навальна. У вересні минулого року вона поїхала у місто, щоб провідати бабусю, яка лишилась в окупації. 27 вересня вийшла з дому і не повернулась. Із новин російських ЗМІ матір дівчинки Олександра Столяр дізналась, що доньку затримали окупанти і звинувачують у спробі теракту під час проведення так званого референдуму.
За прізвище Навальна приставили до голови пістолет
Це світлина із родинного архіву — Ірина Навальна та її мама Олександра Столяр. Жінки виїхали із окупованого Маріуполя на Житомирщину у травні минулого року.
"Виїхали ми з моєю дочкою, собакою та кішкою 9-го травня. Ми зв'язалися з ріднею, здобули картку місцевого мобільного оператора. Зв'язалися з ріднею, вони переслали гроші — і нас вивезли з Маріуполя. Ми їхали три з половиною тисячі кілометрів: через країну-агресора, через країни Прибалтики, через Польщу, до Львова та Житомирщини", — розповідає Олександра.
Під час проходження так званої фільтрації, каже матір полоненої, окупанти звернули увагу на прізвище доньки:
"У неї прізвище — Навальна. Для окупантів — Навальна — це як червона ганчірка. Тільки-но вони побачили її документи — її поставили до стіни обличчям і приставили пістолет до голови, протримали її так дві години. Жартома, мовляв: хто хоче побачити дочку Навального, а хто хоче познайомитися з Навальною".
За словами Олександри, у вересні донька вирішила провідати бабусю, яка залишилась у окупованому Маріуполі.
"Ми приїхали, стали обживатися тут. Настав момент, коли почали їздити наші знайомі до Маріуполя за речами, за документами та повертатися назад. Це саме жінки: мої співробітниці, її подружки — всі благополучно поїхали та повернулися. Вона мені каже: "Мамо, я хочу з'їздити". В неї під час бомбардування втекли два коти, вона дуже хотіла їх знайти, сподівалася, що вони живі. Хотіла провідати бабусю, яка щовечора дзвонила, плакала: "Мені без тебе погано, я без тебе не можу, я зовсім одна". Бабуся — сентиментальна літня людина, зрозуміло, єдина онука, донька покійного сина. Хотіла забрати цінні речі, фотографії та зимові речі, жорсткий диск комп'ютера, на якому теж дуже багато інформації. Адже виїжджали ми дуже швидко, нас поставили перед фактом, і ми нічого не встигли з собою взяти", — пояснює рішення Ірини мама.
Вийшла з будинку і не повернулась
Ірина заїхала до Маріуполя без проблем. А 27 вересня вийшла з будинку бабусі і вже не повернулася.
Ввечері рідні побачили Ірину у російських новинах.
"27 вересня вона не вийшла на зв'язок. І ми з її бабусею зателефонували: "Де Іра?". Бабуся каже: "Вона вранці пішла з дому, як завжди". Малося на увазі, що вона пішла до мене додому вже пакувати речі, щоб їхати до мене. І ось більше не відповідає на дзвінки та додому не з'являлася. І ближче до вечора подруга моєї доньки надіслала мені відео, на якому моя донька перебуває у кайданках", — розповідає матір Ірини.
Кадр із відео окупаційних пропагандистських ЗМІ, вересень 2022
"Ми подивилися це відео. Я зателефонувала бабусі повідомила про це, і за кілька годин до бабусі приїхали з обшуком, привезли Ірочку в наручниках і влаштували у бабусі обшук. Виявляється, перед цим з наступного відео, яке вони виклали наступного дня, ми дізналися, що вони були в мене вдома і влаштували там обшук. Тобто виходить, що вони її взяли, мабуть, до обіду чи, можливо, навіть вранці. Нічого не знаємо, як це сталося, жодного немає свідка, ніде не вказується, ми не знаємо, як воно насправді було. Поки моя дочка там, правди ми не дізнаємося", — розповіла Олександра.
Пропагандисти заявили, що Ірина Навальна нібито мала пакет з вибухівкою і пульт для дистанційного підриву, 27 вересня мала залишити його біля Приморської адміністрації, де проходив так званий референдум окупантів.
"Я так розумію, що вони намагалися створити картинку того, що моя донька заслана нашими спецслужбами. Дівчинка, непідготовлена — засланниця спецслужб. Як вони вміють, так і роблять. Я не знаю іншого мотиву, я не розумію", — зазначила жінка.
На відео є нібито докази, які знайшли у квартирі: серед них — сувеніри із тризубом та символіка "Азову".
"Вони показують на відео українську символіку, яка в нас удома була. І це нормально. Ми живемо в Україні, ми українці, це нормально, що ми це маємо. Показують якісь шеврони "Азова", які до нас стосунку взагалі не мають. Тобто, там навіть на відео видно, як їх підкладають. Для них це не є проблемою", — розповіла матір Ірини.
Місяць рідні не знали, де знаходиться Ірина. Через місяць пошуків, стало відомо: Ірина перебуває у Донецькому слідчому ізоляторі.
"Її затримали 27 вересня. До 26 жовтня, тобто місяць, ми її шукали скрізь. Бабуся шукала її по всьому Маріуполю. Ми знаходили перевізника, щоб її відвозили до Донецька. Вона шукала у Донецьку по всіх службах, їй скрізь відповідали, що її тут нема. І лише 26 жовтня, через місяць, до неї приїхали слідчі МДБ, це абревіатура їхньої місцевої структури. Приїхали та сказали, що розпочато слідство за фактом спроби теракту її онуки. Зі мною вони не спілкуються зовсім", — розповідає жінка.
Бабуся отримала щось на кшталт документа, в якому було вказано місце перебування Ірини Навальної та умови спілкування із родичами:
"У тому папері вони відповіли, що вона перебуває у Донецькому СІЗО, написано, що вона має право раз на місяць на побачення та на платні дзвінки. Нічого з цього немає, не дається ні моїй дочці, ні її бабусі. Бабуся мала можливість кілька хвилин побачити один раз лише 1-го лютого, коли її привозили на допит до слідчого. Слідча запросила бабусю, та бабуся її побачила".
Донецьке СІЗО: вода раз на три дні та побиття
Про долю доньки та умови, в яких вона перебуває, Олександра змогла дізнатись, коли під час одного з обмінів наприкінці 2022 року з полону вийшла військовослужбовиця, що перебувала в одній камері з Іриною Навальною:
"Той місяць, коли ми про мою доньку не знали нічого, вона сиділа в камері попереднього ув'язнення сама. Потім її перевели на два тижні до карних злочинців, щоб ті навчили її, як вона повинна поводитися у в'язниці. Звідти за два тижні її перевели до наших військових дівчаток усю дуже побиту, в чорних гематомах. Крім обличчя, обличчя було ціле".
Звільнена полонена також розповіла і про умови у Донецькому СІЗО.
"Умови утримання людей у Донецькому СІЗО, вони вважаються найжорсткішими, найгіршими із усіх місць ув'язнення, які є взагалі на тій стороні. У камері на 10 чоловік їх було 21. Спали вони по дві дівчинки на одній лавці, вкривалися куртками. Там немає опалення, воду дають раз на три дні. Технічну, не питну. І їм 16 годин не дають сідати взагалі. Якщо хтось із них сяде, комусь стане погано, хтось засміється, хтось заплаче, будь-який гучний звук — їх виводять в коридор і б'ють", — переповідає Олександра.
"Дівчина, яка вийшла, каже, що їх тричі годують і їм пощастило, камера знаходиться першою, якій наливають їжу. Тому у них є можливість усі сухі продукти, які бабуся передає, тобто вермішель швидкого запарювання, пюрешки, вівсянку, запарити цією баландою, окропом, щоб хоч якось поїсти. Тоді це хоч якось схоже на їжу", — каже матір Ірини.
За словами жінки, полонені страждають від невідомої хвороби.
"Всі хворіють на якусь невідому хворобу: у них висип, який дуже сильно свербить, розчісують до ран, і воно не гоїться. Хворіють не лише наші військові дівчата, які перебувають усі разом в одній камері. Хворіють усі, хто виходить із Донецького СІЗО із полону. Наші медики не можуть поки що зрозуміти, що це таке, з чим воно до них до організму надходить: вода, їжа — незрозуміло. Ми забили на сполох, бабуся накупила всіх протисвербіжних, проти алергій, мазі — від усього, що може викликати такі прищі та свербіж, передала туди. Від моєї доньки була "усна записка". Усна записка була в такому форматі: подзвонила слідча бабусі і сказала: «Ірочка вам передала "спасибі за ліки", почала гоїтися". Це сталося після того, як я зателефонувала до Червоного Хреста до Женеви і дуже наполягала на тому, що їх там убивають", — пояснює жінка.
Вже півроку рідні Ірини добиваються її визволення. Олександра пройшла весь алгоритм і звернулась до кожної інстанції:
"Я звернулася до Національного інформаційного бюро, СБУ, Червоного Хреста, ООН, офісу Президента, уповноваженого з прав людини та координаційного штабу, — перераховує жінка. — Тобто це всі установи, які займаються обміном полонених усіх: і військових, і цивільних".
Та проблема в тому, за її словами, що РФ не йде на контакт щодо обміну цивільних.
"Цивільних взагалі не міняють. Та сторона не хоче їх віддавати. Статтю вони самі вигадали, самі озвучили, але вона ніде не прописана і ніде не виставлена в обвинуваченні моєї дочки. Виходить, її там утримують просто так, отже, вони й повинні її відпустити просто так", — каже жінка.
У Донецькому слідчому ізоляторі Ірина Навальна уже пів року, тут зустріла свій 25-й день народження. Ірина росла творчою людиною, закінчила музичну та художню школу, вокальну студію, здобула освіту, пов’язану із комп’ютерними технологіями, розповідає мама, вона переконана: донька не зневірилась у полоні.
"Я думаю, що вона знає, що я тут за неї борюся, я думаю, що вона скоро вийде звідти і ми прославлятимемо нашу країну, нашу культуру, нашу Україну"
Читайте також
"Просто горіли всі, хто живцем, хто не живцем". Історія "азовця" Микити Шастуна, який вижив під час теракту в Оленівці
"Я бачив, як з моєї квартири вели вогонь по Азовсталі" — маріуполець, який жив у будинку на вулиці Ломізова
"Вони могли пальнути з гвинтівки". Акторка з Маріуполя розповіла про росіян та українських лікарів в окупованому місті
60% маріупольців, які виїхали з блокадного міста, мають ознаки ПТСР — дослідження
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
