Масові поховання, знищена "Мрія", шафка — річниця звільнення Бучі, Бородянки та Гостомеля в фотографіях Суспільного

На вулицях лежать тіла людей з зав’язаними руками. Розстріляні. Понівечені. Вони нікому не загрожували. Вони — мирні мешканці Бучі, містечка на Київщині, яке пережило 33 дні російської окупації. Фото з ними опублікувала велика частина міжнародних ЗМІ. Злочини, які коять російські військові на тимчасово окупованих територіях, стали відомі всьому світу.

Увечері 2 квітня 2022-го Міноборони заявило, що українські військові звільнили Київську область від армії РФ. Тоді останні російські підрозділи вийшли з Бучі, Гостомеля і Бородянки. Кількома днями раніше ЗСУ звільнили Ірпінь. Загалом росіян вибили з понад 30 населених пунктів Київщини. 3 квітня в Бучу потрапили журналісти. Серед них — фотокореспондентка Суспільного Єлизавета Серватинська.

До річниці звільнення півночі країни Суспільне нагадує десятьма Лізиними фотографіями про ті перші дні на Київщині, коли місцеві ще не могли повірити, що жахіття скінчилось, а російські війська відступили.

***

"А білі пов'язки треба ще одягати, коли на вулицю виходиш?", — запитує літній чоловік у тероборонівців, які з поліцейськими та волонтерами заїжджають у Бучу. Їм назустріч, ще побоюючись, виходять місцеві. Плачуть, коли бачать українську військову символіку та прапори. Ті, хто не встиг чи не міг виїхати на початку вторгнення, понад місяць переховувались у підвалах, з мінімальним запасом їжі, води та ліків. У місті немає ні води, ні газу, ні електрики.

На вулиці Яблунській — тіла розстріляних. Інша центральна вулиця заблокована згорілою технікою. Біля церкви Андрія Первозванного — дві братські могили. В них волонтери-ритуальники ховали тіла тих, кого змогли зібрати вулицями: закатованих, убитих, загиблих від уламків. У дворах біля будинків теж могили. Сусіди та родичі так хоронили тих, кого через обстріли не могли довезти до кладовища.

За 33 днів окупації загинуло понад 1 400 мирних жителів. Зруйновано 3 846 житлових будинків. У масових похованнях та катівнях знайдено тіла 175 осіб. З них 116 – у похованні біля церкви Андрія Первозванного у Бучі, де серед загиблих є тіла 26 жінок і 2 дітей.

Тіло загиблого цивільного на вулиці в Бучі, Київщина, 3 квітня 2022 року. Коли у звільнені від російських військових міста і села Київської області зайшли українські військові та журналісти, стало відомо про жорстокі вбивства мирного населення, зокрема в Бучі. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Місцеві Бучі зустрічають військових та журналістів, Київщина, 3 квітня 2022 року. Ті, хто не зміг виїхати з міста, переховувався від обстрілів весь час окупації та боїв. Дехто в той день уперше за кілька тижнів наважився вийти з будинків та підвалів. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Читайте також: Будинок підірвали, чоловіка розстріляли — історія жінки з Бучі. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Знищена в перші дні боїв російська техніка на вулицях Бучі, Київщина, 3 квітня 2022 року. Російські військові зайшли у Бучу зранку 27 лютого. Того ж дня вони ракетами обстріляли будинки у місті. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Обстріляна вантажівка українських військових у Бучі, Київщина, 3 квітня 2022 року. Місцеві розповідають, найстрашніше було, коли перед їхніми будинками точилися бої й все навколо горіло. Деякі вулиці були лінією зіткнення. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Рука загиблого чоловіка виступає через плівку у братській могилі в Бучі на Київщині, 9 квітня 2022 року. Після звільнення міста тут виявили масове поховання цивільних. Троє місцевих волонтерів під обстрілами збирали тіла на вулицях та, тимчасово, хоронили їх в ямі біля церкви Андрій Первозванного в центрі Бучі. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Читайте також: З’їсти морозиво, а тоді вбити: хто з військових РФ може стояти за розстрілом чотирьох цивільних у Бучі

***

Звільнене селище Бородянка на Київщині в якому до війни проживало 13 тисяч людей — майже повністю зруйноване. Розбомблені багатоповерхівки, обстріляні приватні будинки, спалена військова техніка. Щонайменше 49 людей загинуло під час авіанальотів на Бородянку 1-2 березня. Тоді російські військові скидали некеровані авіабомби ФАБ-500М-62 на житлові квартали. Частини будинків тут просто немає, лиш груди каміння. Під ними — тіла.

6 квітня, коли Ліза фотографувала селище, тут працювали рятувальники, а також волонтери, яким у ДСНС дозволили долучитись до розбору завалів. Ще станом на початок березня 2023-го в Бородянці продовжують виявляти тіла загиблих.

Зруйнований авіабомбою будинок у Бородянці на Київщині, 6 квітня 2022 року. На одній зі стін (в центрі кадра) видно шафку, яка, завдяки цій світлині Лізи Серватинської, стала одним з символів стійкості українців у цій війні. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Читайте також: Всі ми — трошки ця шафка: символ стійкості на стіні будинку у Бородянці

Галина тримає одного зі своїх котів, з яким пережила окупацію Бучі, Київщина, 5 квітня 2022 року. Жінка вирішила не виїздити з міста. Каже: хто б тоді за сусідами наглядав і бездомних тварин годував? Жінка розповідає, бої були такі сильні, що кожного дня не знала, чи доживе до наступного. Але вижила і виходила усіх котів. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Мешканці одного з будинків у Бучі, які разом пережили російську окупацію, біля під'їзду свого дому, 5 квітня 2022 року. Кажуть: спільно готували їжу, ділились ліками та речами першої потреби. На початку вторгнення ховались у підвалі від російських авіаударів. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

У перші дні вторгнення російські військові скинули авіабомби на летовище і ангар аеродрому біля Гостомеля. Там в цей час знаходився найбільший транспортний літак світу АН-225 "Мрія" виробництва ДП "Антонов". Залишки літака журналісти побачили 5 квітня 2022-го. Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Читайте також

• "Простите за беспокойство" від росіян: як оговтується після окупації напівзгоріла сільська школа на Київщині
• Будинок літерою Z. Історії тих, хто вижив під час одного з найтрагічніших авіабомбардувань Чернігова
• "Тато, я тобі допоможу відбудувати" — як відновлюється звільнене навесні село Мощун
• "Ідеться не про священну війну, а про справедливу" — релігієзнавець Козловський