Кремові, чорні, вишневі, традиційні, авторські, з орнаментом "чобітки" й "половина яблука", за допомогою спеціальних інструментів і звичайного сірника. Жителька міста Олександрія Кіровоградської області Ірина Михалевич з 2011 року створює писанки. Використовує лише рослинні барвники. Їх робить з квітів, корінців і листя. Знає, як компонувати рослини, щоб отримати бажані кольори. Якими техніками й матеріалами користується, Ірина Михалевич розповіла Суспільному.
"У мене писанкарство збіглося з материнством", – говорить Ірина Михалевич. Свою першу писанку зробила, коли доньці не було й року. Поштовх цьому дало видання "Писанки Катеринославщини" авторства Юлії Датченко. "Коли я почала читати книгу, то так захотіла розписати писанку, що відразу знайшла, де замовити інструменти й матеріали", – каже писанкарка. Скільки відтоді зробила їх, Ірина Михалевич не рахувала.
Для роботи потрібні пташині яйця, бджолиний віск, інструменти для нанесення воску й барвники. Зі слів Ірини Михалевич, найкраще працювати з курячими яйцями. Їх легко знайти в продажу й зручно тримати під час розпису. Також писанкарка використовує перепелині яйця: їй подобається працювати з малими формами. Водночас великі страусові яйця розписувати не цікаво, каже Ірина Михалевич. "Я взагалі їх писанками не вважаю. Вони більше схожі на розмальований м’яч. Я це сприймаю просто як намагання розширити горизонти в писанкарстві".
Класичні писанки виготовляють за допомогою лійкового писачка. Це дерев’яна паличка з мініатюрною лійкою. У лійку кладуть віск і розтоплюють його над свічкою. "Ці писачки стандартні й продаються всюди. Вони задають певну товщину лінії. Якщо хочете чогось особливого, то можна взяти саморобні інструменти. Гуцули й досі самотужки їх виготовляють", – каже майстриня. З її слів, такими тоненькими писачками зачерпують уже розтоплений віск з ємності біля свічки.
Також у віск можна вмочати шпильку. "Шпильками пишуть лемківські писанки. Ними можна зробити тільки крапки й короткі лінії. Із цих крапок створюють розетки, дерева, пташок. Це дуже цікава й давня техніка. Я зараз нею займаюся. Тільки пишу не шпилькою, а звичайним сірником".
Для розпису яйце спеціально готують – знежирюють поверхню водою й содою. Можна працювати зі звичайними сирими й вареними яйцями, а також з сирими яйцями, з яких випустили білок і жовток. Зі слів Ірини Михалевич, для декоративних писанок потрібні саме порожні яйця. Їх проколюють з двох боків шилом і обережно випускають вміст. Потім шкаралупу, яка має залишитися неушкодженою, розписують.
Також можна писати на повних сирих яйцях. "Там свої особливості. Сире яйце дуже сильно вбирає віск. По ньому писати приємно, але потім цей віск важко стирати", – каже писанкарка. З її слів, така традиція була поширена в давнину в деяких селах. Щоб сирі яйця довго не псувалися, їх трохи запікали в печі. Такі писанки теж були сувенірними. Їх не вживали як обрядову їжу.
Щоб обрати візерунок і колір, Ірина Михалевич використовує наявні каталоги писанок – у такому разі виходить традиційна писанка. Усі ці колекції укладали в минулих століттях краєзнавці. "Для нашої області є колекція Володимира Ястребова. Інші мають свої зразки. Наприклад, Анатолій Семенцов буквально в 90-х роках почав збирати писанки на Чернігівщині. Йому вдалося знайти старих жінок, які змогли йому щось розказати. Олена Пчілка збирала в 19 столітті".
Зі слів Ірини Михалевич, київська писанкарка Оксана Білоус переглядає наявні колекції і по-новому районує писанки, враховуючи сучасний розподіл територій. "Ми тепер знаємо, що наш край має не 58 писанок, а 68. Тривалий час на деяких писанках було написано – невідомий повіт Херсонської губернії. А Оксана Білоус встановила, що це з Новоархагельського краю, і додала до нашої колекції ще 10 зразків".
Писанкам Кіровоградської області притаманне чорне тло і виразний орнамент з жовтими, червоними, зеленими й блакитними лініями, говорить Ірина Михалевич. Такими писанками є "Чобітки" з села Березівка Смолінської громади, "Половина яблука"з Плетеного Ташлика Злинської громади, "Заступці" й "Углушки"з Софіївки Компаніївської громади.
Зі слів майстрині, писанки нашого регіону вважаються особливими. " І це не моя позиція. Я знаю реакцію майстрів інших регіонів на наші орнаменти. Їх постійно беруть для майстер-класів, виставок, на обкладинки книжок. Ці орнаменти виразні й самобутні. Їх в інших регіонах просто не зустрінеш".
Також Ірина Михалевич виготовляє авторські писанки. "Коли пишеш багато орнаментів, то в голові потім складається щось своє".
Для симетричного розміщення орнаменту писанку розбивають на клинці – чотири, вісім, 48. Потім у цих площинах розміщують символи. Зі слів майстрині, для полегшення можна наносити орнаменти простим олівцем. Сама вона так не чинить. "Я відразу пишу воском. Щоб симетрично це робити, потрібно не квапитися. Я дуже повільно пишу. І, мабуть, завдяки цьому встигаю розрахувати, куди вести лінію".
Писанкарка повністю відмовилася від сучасних анілінових барвників. Вона працює лише з рослинними фарбами – на основі трав, корінців, листя, ягід. "Коли я тільки почала цікавитися писанками, звернула увагу на фотографії в інтернеті. Переважна більшість була жагуче-яскрава. І ця яскравість була штучна. Цей ефект фломастера мене вразив і примусив задуматися. Хіба писанки раніше так виглядали? ".
Щоб визначити, у якій пропорції змішувати рослини й воду, Ірина Михалевич бере рецепти традиційної медицини. Каже, там уже вказано, як правильно зварити рослину, щоб вона дала максимальний ефект. На склянку води зазвичай беруть три столові ложки ягід, пригорщу квітів і коріння або дві пригорщі листя. Це проварюють 10-15 хвилин і додають галун – мінеральну сіль (алюмокалієві квасці) для закріплення фарби. Галун купують в аптеках.
Таблицями кольорів майстриня не користується. "Звичайно, потрібно орієнтуватися в кольорах, але кожна рослина може по-різному спрацювати. Ось зараз я фарбую чередою. Вона дає чудові кремові фарби. І треба ще розуміти, якою фарбою ти будеш робити наступний шар. Бо різні барви по-різному накладаються на перший барвник. Якщо кремову писанку пофарбувати чорницями, то виходить землянисто-зелений колір. Якщо плодами вишні-антипки, то коричнево-шоколадний колір", – розповідає Ірина Михалевич.
Зі слів писанкарки, червоний колір дають сандал, коріння марени, стружка цезальпінії і кармін – перетерта в порошок комаха кошеніль. У зелені кольори фарбують півники, червоні квіти мальви й багато видів кропиви. У жовті – свіжі вербові гілки, березові сережки, листя каштану й чорної бузини, квіти бузини, ромашки й чорнобривців. Багато кольорів досягаються комбінуванням кольорів й накладанням шарів один на один.
Функція воску – берегти колір для майбутнього візерунку. Білі лінії на писанці – це колір шкаралупи самого яйця. Їх віск закриває від першого шару фарби, каже Ірина Михалевич.
"Перший колір завжди найсвітліший – жовтий, рожевий, оранжевий. Потім пишуть воском уже по цьому тлу і далі вже фарбують у темніший колір – червоний, зелений, синій. У кінці можна ще раз пофарбувати. Це буде тло писанки – вишневе, коричневе, темно-зелене або чорне. У кінці віск стирають. Його тримають біля свічки, щоб розтав. Це все обережно витирають серветкою, і орнамент розкривається. Ми бачимо вже готову писанку".
Виготовлення писанки триває від 10 хвилин до кількох годин. Найшвидше розписувати лемківські писанки сірником, каже Ірина Михалевич. "Вона дві хвилини розписується і п’ять фарбується. Класична писанка займає щонайменше годину".
Ірина Михалевич – авторка книги "Українська народна писанка". Її надрукували в 2019 році в харківському видавництві. Також має групу в Facebook. Її називає віртуальною школою "Ряст". Там розповідає всім охочим про техніки, які освоїла, та інші тонкощі писанкарства.
Читайте також
- Музикант з інвалідністю зібрав для ЗСУ понад 200 тисяч гривень. Три концерти влаштував на Кіровоградщині
- Виготовляє для усіх охочих цифрові портрети. 10-річний айтівець з Кіровоградщини донатить гроші на ЗСУ
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області http://surl.li/evtwt
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
