25 березня відомому шахісту і шаховому тренеру з Житомирщини Леоніду Новофастовському мало б виповнитися 92 роки – до свого дня народження майстер не дожив місяць. Суспільне згадує життєвий шлях Леоніда Новофастовського, його внесок у розвиток шахового руху Житомирщини, вагому тренерську роботу з дітьми та сімейні трагедії, які йому довелося пережити.
Сусідка Леоніда Новофастовського Наталія Черкавська відчиняє двері тепер уже порожньої квартири відомого шахіста.
"Це квартира, де жив Леонід Новофастовський, – говорить жінка, показуючи оселю. – Ось у таких скромних умовах жила і працювала ця відома людина".
25 березня Леоніду Новофастовському мало б виповниться 92 роки, але за місяць до того чоловік пішов із життя.
"Ми часто спілкувалися. Минулоріч разом відзначали його день народження. Коли готувала, то запрошувала і його. Якось зварила борщ, дзвоню і кажу: "Леоніде Мойсейовичу, може, борщ?". А він у відповідь: "Наталю, я вже такий товстий став – мабуть, що ні. Я сів на молочку". Тоді я говорю: "А я й сало порізала, і часничок, і хлібчик". "То неси вже", – каже він мені", – посміхаючись, розповідає сусідка.
Сенсом свого життя Леонід Новофастовський називав шахи. Він казав, що це наука та гімнастика для розуму. Патронажна сестра Світлана Оніщенко каже, що тренер мав великі плани: хотів написати ще одну книгу і продовжувати вчити дітей у шаховому клубі. Додому до нього до останнього приходили діти, яких приводили батьки – Леонід Мойсейович планував і далі передавати їм свій досвід.
Шахам Леонід Новофастовський присвятив понад 70 років свого життя. За цей час він підготував двох майстрів спорту, 20 кандидатів у майстри спорту та 70 першорозрядників.
"Один з основних акцентів він робив на вихованні особистості, – розповідає вихованець Леоніда Мойсейовича – віцепрезидент Федерації шахів України Артем Сачук, який нині служить в ЗСУ. – Сам він був дуже принциповою, порядною і скрупульозною людиною. У нього не було дрібниць. Як у вислові Сенеки "Хто легковажить дрібні речі, той котиться до занепаду". Леонід Мойсейович вимагав перфектності у виконанні спортивних елементів, і чесності, пунктуальності, порядності – у звичайному житті".
"За той час, який він працював дитячим тренером, він виховав шахістів-розрядників більше, ніж усі тренери Житомира разом узяті, – говорить гросмейстер Сергій Кривошея. – Він виховував шахістів, які досягали значних результатів, перевершуючи свого тренера. Це Ігор Випханюк, Артем Сачук, сестри Тайгунови. З Леонідом Мойсейовичем я був знайомий понад 40 років. Коли я починав вчитися в дитячо-юнацькій спортивній школі, в тій же школі вчився Олександр Новофастовський – син Леоніда Мойсейовича".
Олександра в родині Новофастовських лагідно називали Шуриком. Світлана Оніщенко показує журналістам фотоальбоми з його світлинами – каже, що фотографій Шурика з дитинства і упродовж того періоду, коли він був у Житомирі, є дуже багато.
На відміну від батька Олександр Новофастовський шахістом не став – він займався підприємництвом. Загинув чоловік у 38-річному віці від травми, яку отримав, коли його намагалися пограбувати на одній із вулиць Санкт-Петербурга.
Дружина Леоніда Новофастовського Майя Дмитрівна після загибелі сина втратила зір. Після її смерті у 2021 році почав хворіти і сам Леонід Мойсейович.
Попри це, Леонід Новофастовський до останнього не втрачав жаги до шахів – окрім викладання та суддівства шахових змагань, продовжував писати книги з історії та розвитку шахів на Житомирщині. Дві з них: "Житомирщина – шаховий край" та "Панорама шахової Житомирщини" були опубліковані. Ще одну мали надрукувати на початку 2022 року, але після повномасштабного вторгнення Росії в Україну шахіст віддав на ЗСУ усі гроші, які його учні та прихильники зібрали для друку книги.
"Усі думають, що книги Леоніда Новофастовського лише про шахи, але, коли ви відкриєте, наприклад, книжку "Житомирщина – шаховий край", то побачите, що тут він писав і про Бориса Тена, і про поета Живагіна. Він у цій книжці прагне прославити Житомирщину крізь призму дотичності до нашого регіону Оноре де Бальзака. Леонід Мойсейович був душевною людиною, а ще – до глибини кісток був справжнім вчителем", – говорить письменниця Світлана Гресь.
За словами ще одного вихованця Леоніда Новофастовського – експрезидента Федерації шахів Житомирщини Сергія Трохимишина, – за 31 рік роботи у клубі "Дебют" Леонід Новофастовський показав дійсно високий клас тренерської роботи.
"В тому клубі він підготував одного майстра спорту, одного майстра ФІДЕ, 18 кандидатів у майстри спорту та 64 першорозрядники. Це дуже великий та якісний показник. Після шахового клубу "Дебют" Леонід Мойсейович працював у підлітковому шаховому клубі "Ровесник" – там, наскільки я пам’ятаю, у нього теж набралися кілька десятків першорозрядників та другорозрядників", – говорить Сергій Трохимишин.
Вихованець Леоніда Новофастовського Євген Нікітчук, який три роки відвідував шаховий клуб "Дебют", каже, що Леонід Мойсейович дуже зрадів, коли він, його учень, отримав другий розряд у шахах. Після цього результату він організував ще інтенсивнішу роботу, аби Євген зміг досягти ще більших висот.
І Євген, і ще один вихованець Леоніда Новофастовського Данило Бовкун, який нині є керівником шахового клубу "Дебют", говорять: тренер вчив їх не лише грі в шахи, а й просто бути хорошими людьми.
"Леонід Мойсейович, окрім того, що талановитий шахіст, ще й талановитий педагог. Він дуже ненав'язливо навчав дітей: давав їм інформацію поступово, ніколи не сварив, не кричав. Моментами він, звісно, міг бути суворим, але то було виправдано. Він нас вчив не лише грі в шахи, він вчив нас бути людяними", – розповідає Данило Бовкун.
Помер Леонід Новофастовський 26 лютого 2023 року. Його учні кажуть, що робитимуть все можливе, аби зберегти пам'ять про свого тренера та передати отримані від нього знання наступним поколінням.
Світлої пам'яті.
Що відомо
- 26 лютого на 92 році життя помер відомий шахіст та шаховий тренер із Житомирщини, автор кількох книг про розвиток шахового руху на Житомирщині Леонід Новофастовський.
- У Другу світову війну через єврейське походження родина Новофастовських мусила тікати від нацистів. В евакуації 10-річний Леонід мусив тяжко працювати, аби заробити на хліб.
- З початком повномасштабної війни Росії з Україною Леонід Новофастовський до останнього донатив на ЗСУ. Гроші, зібрані учнями та прихильниками для друку його третьої книжки, він віддав на українську армію.
- "Сьогодні кожен старається допомогти армії здолати ворога, тому друк моєї нової книги ще зачекає, – говорив тоді Леонід Новофастовський. – У Другу світову прості люди теж збирали гроші на літак-винищувач. Я тоді був ще хлопчаком і віддав усі свої кишенькові заощадження – хоча б на гвинтик до того літака. Тільки всі гуртом – ми сила".
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
