Тернопільська підприємиця Лариса Ногаль-Зелена розповіла, як її бізнес – садовий центр, пережив зиму. Жінка каже, через російсько-українську війну, у роботі зіткнулася з багатьма труднощами.
За словами підприємиці, на перший місяць повномасштабної війни вона закрила садовий центр, а потім вирішила працювати, щоб платити податки та підтримувати українську армію.
"Як почалася війна, то через нашу область їхали багато біженців. На дорозі була черга автомобілів, затори були дві доби, колона машин стояла аж до кінця села. І от через оце ми не могли добратись до роботи. Банально не могли доїхати до свого садового центру. Це був розпач, але ми з чоловіком знали, що ми нікуди не поїдемо, що ми тут потрібні, що тут наш дім, наші діти, робота – це теж наша дитина, ми її створили "з нуля".
Підприємиця Лариса Ногаль-Зелена понад 10 років працює у садовому бізнесі. Його розмір – 20 сотих. Там є понад 10 тисяч рослин.
"Є рослини, які зіпсувалися, наприклад, туя випалена сонцем через те, що не могли вчасно добратися до роботи і полити її. Як правило, жовті туї, жовті рослинки схильні до підгоряння. Але нічого, плекаємо, відновлюємо, обстрижемо підживимо і буде все добре з нею".
Лариса Ногаль-Зелена каже, вдалося відновити роботу у квітні. Це на місяць пізніше від початку сезону. Тоді вони з чоловіком працювали у центрі лише вдвох.
"Працівників, коли почалася війна, у нас просто не було. Ті, що працювали, виїхали за кордон. Нових практично неможливо було знайти, через те, що ми знаходимося за містом, через блокпост важко добратись і поруч у нас сусід – аеропорт. Ми залишились одні. У цьому році у нас зараз стажуються переміщені особи із Запоріжжя, ландшафтники з досвідом, вони поруч знайшли житло".
Наступна проблема, яка виникла – відключення електрики через російські обстріли. Тоді, каже, витратили приблизно 50 тисяч гривень на два генератори.
"Це для нас це дуже велика проблема, оскільки наш полив – насоси, працюють на електриці. Рослини всі треба поливати, особливо крупноміри. У сонячну погоду треба поливати і рано, і ввечері. Це дуже великий розхід води, ми не можемо без електроенергії абсолютно".
Також жінка каже, під час повномасштабної війни кількість клієнтів зменшилась втричі.
"Клієнтів зменшилось, мабуть, втроє. Перша причини – те, що не могли доїхати, друга – платоспроможність. Ті, хто навіть може собі це дозволити, вони боялись вкладати кошти в ландшафт і в озеленення. Ніхто не знав, що чекає завтра".
Цьогоріч садовий центр запрацював у березні, так, як і планували, розповідає підприємиця.
"Ми повинні працювати, сплачувати податки і думати, як назбирати на зарплати своїм працівникам. Повинні. Найлегше скласти руки, а як же ж потім це все відновити? Ми не можемо здатись. За нас солдати воюють. Вони не здаються і ми теж".
Читайте також
- Благодійний фонд із зони бойових дій перемістили у громаду на Тернопільщині
- Харківське підприємство із виробництва меблів запрацювало на Тернопільщині
