Понад рік жителька Харківщини Надія Коломієць намагається дізнатися долю свого старшого сина. У перші дні повномасштабного вторгнення 20-річний Руслан добровольцем пішов захищати країну, приєднався до роти спецпризначення "Схід" і перебував у будівлі облуправління поліції у Харкові, коли 2 березня туди поцілила російська ракета "Калібр". Тіла чоловіка так і не знайшли. Відтоді його мати намагається розшукати сина.
Руслан Коломієць родом зі Зміївщини, працював у Харкові охоронцем та займався боксом. Після початку повномасштабного вторгнення приєднався до спецпідрозділу "Схід" добровольцем.
"З 23 на 24 я була на роботі, на зміні, він мені о 4:30 дзвонить і каже: "Мам, біжи додому, війна почалася". Він казав, якщо буде війна, він обов’язково піде. Це не обговорюється. Вся їхня команда пішла, там і племінник мій був. Ніхто з батьків не знав, де вони. Я знала, що він пішов воювати й все", — пригадує перший день повномасштабного вторгнення мати загиблого Надія Коломієць.
Останній раз Надія була на зв'язку з сином за вісім годин перед російським ударом по будівлі облуправління поліції 2 березня.
"1 березня я була на роботі, він мені о 23:50 написав: "Ти мені не дзвони, не пиши, я сам". І все, більше я його не бачила й не чула. 2 березня мені подзвонила його колишня дівчина, тоді ми зі старшою дочкою почали його шукати. Я об’їхала усі морги та лікарні Харкова. Не знайшла", — говорить Надія.
В день російського удару Руслан перебував усередині будівлі, де розміщувалися правоохоронці.
"Племінник сказав, що мій син його розбудив, коли прилетіла перша ракета. Все. Після того він його не бачив, вони почали бігти, й тоді вже друга ракета потрапила в сходи. Хлопці кажуть, що одного Руслана й не знайшли, з їхньої команди двоє загинули", — говорить Надія.
За даними начальника поліції Харківщини Володимира Тимошка, внаслідок того удару загинули 10 людей. Тіло Руслана так і не знайшли. Надія здала зразки для ДНК експертизи — поки жодних результатів не отримала.
"Знайшла контакти керівника роти, він сказав, що шукають. Наприкінці квітня я поїхала із дочками до Польщі, а влітку повернулася, щоб здати зразки для ДНК експертизи. В жовтні ми вернулися, я почала шукати справу сина. Я сама приїхала до слідчого, а він мені сказав, що поки допомогти не може, як буде збіг ДНК, він мені подзвонить", — говорить Надія.
20-річний Руслан був старшим з чотирьох дітей в родині.
"Він у нас бус справжній син. У мене ще троє молодших доньок. В мене чоловік помер дев'ять років тому, тож Руслан у нас був і мамою, і татом. Плани в нього були одружитися. Я йому машину купила перед війною, він працював", — розповідає про сина Надія.
Нині Руслан Коломієць офіційно визнаний зниклим безвісти: "Найгірше, коли не знаєш. За цей рік я вже готова почути й хороше, й погане. Це дуже важко, коли ти не знаєш, дуже".
Читайте також
Роковини удару "Калібром" по будівлі поліції у Харкові. Спогади Володимира Тимошка
