Білоруський журналіст, співробітник правозахисної організації "Весна" Андрій Мядвєдєв змушений був залишити свою країну через переслідування органами КДБ. З липня 2021 року він живе в Україні. А нещодавно переїхав у Тернопіль, де працює для польського радіо "Wnet".
Скажіть за яких обставин ви потрапили в Україну і, власне, за яких обставин вам довелося залишити Білорусь?
Я працював у правозахисному центрі "Весна" і, крім того, я ще до "Весни" працював журналістом-фрілансером, я співпрацював з різними виданнями, в основному текстовими, але також телевізійними. Канал "Белсат", який зараз працює з Варшави. Але, як кажуть, "на примітці" в цих органів я був уже давно. Але у 2021 році ускладнилася ситуація із правами людини в Білорусі. На той час вже дуже багато було випадків порушення прав людини. Ми мали це все не лише висвітлювати, а й документувати.
А в якому місті?
Це регіон західної Гомельщини. В нашому регіоні є таке місто Мозир. Це місто, з якого, на жаль, 2022 року відбувалося повномасштабне вторгнення в Україну. А тоді в 2021 році там відбувалися значні катування людей саме в місцевому відділку КДБ. Особисто я, як представник правозахисного центру "Весна" мусив допомагати людям виїжджати з Білорусі. Наприклад, ми евакуювали хлопця молодого до Латвії. У нього було вісім переломів різних кісток.
Щодо Олеся Біляцького. Чи можлива участь міжнародних правозахисних організацій для його звільнення?
Вони всі залучені. Ця підтримка є. Ми з ним знайомі на тлі, якби на ґрунті "білорущини" – це в нас такий є термін. Він за освітою – філолог, літературознавець. Він був керівником музею Максима Богдановича – це в нас класик літератури. І саме, коли він був керівником цього музею, він створив цей правозахисний центр в 1996 році. В 1996 році був такий потужний марш, який називався "Чорнобильський шлях". Влада Лукашенка тоді ще багато людей затримала, теж у в’язниці кинула. І просто була така ініціатива "Весна 96" називалася. Потім вона вже переросла в правозахисний центр "Весна". Це людина, яка все своє життя віддала цій справі. Коли нас затримували 14 липня 2021 року, побрали багато і більшість відпустили. А оцих людей – Олесь Біляцький, Велентин Стефанович і ще один співробітник центрального офісу "Весни" Владзь Лабкович – їх залишили у в’язниці. І спочатку їх звинувачували в несплаті податків. Річ у тому, що в 1996 році саме за такою статтею він відсидів, але потім, через санкції, через таку торгівлю, як дуже любить Лукашенко торгуватися із Заходом, його звільнили. Тоді він відсидів, йому тоді чотири роки присудили. Але зараз вони теж думали по тій самій схемі, але щось пішло не так. І за два чи три місяці до так званого суду це звинувачення перекваліфікували, як контрабанду.
Як сталося так, що органи КДБ зацікавили саме вами?
Вони мною цікавилися і раніше. Перший обшук у мене в квартирі відбувся у лютому 2021 року. І тоді в мене позабирали все, що можливо було. Що цікаво, що була кримінальна справа спроваджена за артикулом "терористичний акт". Провели вони цей обшук і, якби потім мене не чіпали. А ось в липні вони самі це проголосили, міністр внутрішніх справ Білорусі, що "ми починаємо зачистку", як вони сказали. І тоді, в один і той же день прийшли до всіх, хто мав хоч якесь відношення до "Весни". В різних містах, в різних регіонах затримали понад вісімдесят людей. Я на той момент перебував у квартирі моєї матері. І от вони до мене прийшли, провели обшук у цій маминій квартирі. Там забрали в мене телефон, забрали в мене комп’ютер. Мене самого забрали, повезли в Речицю. Там зробили ще один обшук в моїй звичайній квартирі там, де я жив. Мене вже забрали в цей відділок по Речицькому району. Після того, що я документував, що відбувалося під час протестів 2020 році. Мені крутили руки, заламували і казали, що буде гірше. Потім натякали про мою доньку і родичів.
Застосовували моральне насилля і фізичне, так?
Ну, фактично, так. Якщо з правозахисної точки хору, то це воно так і є. Це теж рахується, як катування. Вони вимагали, щоб я записав відео що я помилявся, що я не те робив, що треба.
Ви погодилися на ці умови?
Це відео записував на свій особистий, чи свій службовий телефон сам начальник того відділку КДБ. І десь вночі мене вже звільнили.
Скажіть, як ви потрапили після цього в Україну?
Довелося перетнути кордон з Білоруссю і Росією взагалі нелегально. Ми там перепливали Дніпро на такому надувному човнику, а вже в Україну заходити з боку Росії. Україна стала такою державою, яка дуже допомагала, яка приймала дуже багато білорусів, які залишали свою батьківщину. Я шукав, що робити, допомоги якоїсь тому, що грошей не було і все таке інше. За цей час мені колеги-білоруси, які вже деякий час тут живуть, вони пропонували роботу на цьому радіо, на якому я до цього часу працюю. Я вже почав легалізацію в Україні, як журналіст. До 24 лютого в Києві діяла студія наша. Коли почалися обстріли, коли почалися вибухи в Києві – це якраз я їхав на студію. Під час мого ефіру на Поділ було два прильоти і я їх відчув просто в студії, коли в мене там стояло горнятко з чаєм і він просто підскочив. Замість того тексту, який я звечора підготував для цього ефіру, я просто транслював то, що відбувається.
Як так вийшло, що ви потрапили у Тернопіль?
Як я попав у Тернопіль. Тут у мене живуть друзі. Вони мені подзвонили ще 24 лютого, що давай, їдь до нас, бо там уже як зайдуть, то тебе просто передадуть Лукашенку. В цей самий час був створений підрозділ білоруський полк імені Кастуся Калиновського, ось він саме був створений 9 березня 2022 року. І білоруси їхали з усього світу, куди їх розкидали ці репресії, які відбувалися з 2020 року в нас.
Що відбувається зараз всередині Білорусі? Наскільки я знаю, що там теж активізувався партизанський рух. Що вам про це відомо?
Коли почалося це вторгнення мені вже з самого ранку писали. Мені почала надходити інформація, що відбувається там. Перша ця хвиля зайшла в Україну, але їм же треба було постачання. Почали їхати ешелони.
Наскільки реальна небезпека наступу білоруських військ?
Я вважаю, що наразі, ризик, звісно, є. Від них можна очікувати, що завгодно Але в мене є така впевненість, що самі білоруси, самі військові білоруські, може деяка частина піде. Просто це будуть якісь самогубці. З якими українські ЗСУ дуже швидко розберуться. Загальна армія не піде.
А де саме побували?
Територія Київщини, це Чернігівщина. Дуже багато білорусів було на Херсонщині. В кінці літа був я в Бахмуті, який наразі тримається, найгарячіша крапка на фронті.
Ви говорите українською. Як довго її вчили?
Не знаю, я взагалі її не вчив. Я просто живу вже понад, як 1,5 року в Україні. Річ у тому, що в Білорусі з мовою дуже погана ситуація, з білоруською. В нас просто антибілоруський режим, який все знищує білоруське. В Україні ситуація набагато краща з мовою українською. Знаходячись в цьому середовищі, я не можу не розмовляти, воно в мене само. В мене бабуся – українка. Хоча я від неї цієї мови не вчив, можливо, на якомусь генному рівні мова залишилася. Мені дуже незрозуміло, коли люди живуть десятки років в незалежній Україні і не хочуть її вивчити. Мені здається, що просто не хочуть деякі люди розмовляти українською мовою. Але, на мій погляд, це дуже важлива зброя. Не кожна людина може тримати автомат в руці. А оця зброя проти цього ворога, який зараз загрожує Україні. Загрожує Білорусі, загрожує всьому світу. Мова – це наша ментальність, наш світогляд. І це дуже потужна зброя. Тому, я вважаю, що треба жити на цих мовах. На українській, білоруській. Звісно, живучи в Україні – це просто повага до народу, який мене прихистив, серед якого я живу.
Що відомо
- Білоруський журналіст через переслідування переїхав до Тернополя
