"Місце в строю мого брата тепер моє", — так говорить захисниця Уляна Созанська. Дівчина була першою жінкою-диригенткою у ЗСУ та очолювала військовий оркестр Повітряних Сил у Вінниці. Наразі служить у десантно-штурмових військах. Саме там захищав Україну її полеглий брат, пише "Армія.Inform".
Змінити спеціальність Уляна вирішила за місяць до загибелі брата — командира роти 1-го батальйону роти вогневої підтримки на псевдо "Рагнар", щоб служити у його бригаді.
"Сашко правильно казав, що ціна свободи занадто дорога. Він обрав собі псевдо "Рагнар" — образ воїна із скандинавської міфології. Та він обрав не лише позивний, а й шлях воїна. І жив повністю за цим принципом. Дуже жаль… Дуже… Це майбутнє нашої армії. Олександр грамотно думав і діяв, грамотно виховував свій підрозділ, виріс від командира взводу до командира роти у десантно-штурмовій бригаді. Справжній лідер та ватажок, переймався за своїх хлопців, навчав їх, зокрема й історії України, згуртовував, — говорить Уляна Созанська.
Вони розробили логотип роти, патчі, худі, впровадили challenge coin. Це зовсім інший рівень побудови свідомості бійця. Був націлений на армію стандартів НАТО, хотів багато чого змінити. Дуже жаль, що Україна втратила такого офіцера. А я такого брата. Відверто кажучи, ми в дитинстві, як брат із сестрою, часто бились. Підлітками особливо не спілкувались, а коли попідростали — роз’їхались по різних містах… І тільки потім зрозуміли, що насправді нікого дорожчого у нас немає. Батьки рано чи пізно підуть, а хто може бути ближчим за рідного брата чи сестру? Дуже пишались одне одним, навіть у званнях йшли паралельно. Тільки зрозуміли це, аж трапилось ось так".
За словами дівчини, кадрових військовослужбовців в родині ніколи не було. Вона вчилась у музичному училищі, а у брата були свої плани. Але після подій 2014-го Олександр пішов добровольцем у батальйон "Золоті Ворота", потім у "Правий Сектор", Уляна вступила до Національної академії сухопутних військ.
Уляна розповідає, що брат серйозно готувався до війни. Починаючи з 2018-го служив у десанті. Мав безліч конспектів, літератури, вивчав тактику бою, купував спорядження.
"Військовослужбовців — багато, а воїнів — ні. Олександр жив іншими принципами та іншим баченням. Можливо, завдяки підготовці їхній підрозділ і став таким ефективним. Вони штурмували, відбивали території, брали в полон окупантів. Мужньо протистояли ворожим атакам та контрнаступали. За рік війни воювали у різних регіонах: спочатку Південь, потім Харківщина, Миколаївщина, Донеччина".
17 лютого поблизу Бахмута "Рагнар" загинув за кермом свого автомобіля— прилетіла міна.
"Удар прийшовся на його сторону, не було жодних шансів, миттєва смерть. Вони були вдвох разом із командиром батальйону. Брат фактично прикрив його собою під час обстрілу, комбат не постраждав. При собі у нього були документи, телефони, тому за годину ми вже все знали, а наступного дня його тіло було вдома. Сашка ховали у відкритій труні, проте ми досі не віримо, ніхто не вірить. Здається, що він у відрядженні, а закінчиться війна — повернеться. Дуже сумно, але, вірю, що це не даремно".
Наступного дня дівчина підписала артилерійський снаряд до "Граду" — "За брата!". Розповідає, що вдома зберігаються усі його речі — закривавлений броник, каска, одяг… Адже планує відкрити невеликий музей, присвячений Олександру та іншим воїнам громади.
"Маємо розповідати людям про воїнів. Сашко хотів не воювати, а сім’ю і діток. На Великдень вони із нареченою планували одружитись. Але він надзвичайно сильно прагнув перемоги, тому й віддав за неї усе, що міг".
Уляна Созанська пройшла курси домедичної допомоги, навчилась стріляти із ПЗРК. і навіть маю стрибок з парашутом.
"Як-то кажуть, нам своє робити. Я займу місце у строю ДШВ, батьки й надалі активно допомагатимуть військовослужбовцям. Ми будемо боротися до перемоги, цей процес — незворотний. Обов’язково її дочекаємось. Лиш ціна свободи, на жаль, надзвичайно страшна… Зараз збираємо кошти на те, аби придбати потужний ударний дрон, вартістю близько пів мільйона гривень. Назвемо його позивним «Рагнар» і він працюватиме на перемогу. Здається, Олександр би хотів, аби ми зробили саме так, а не просто лили сльози", — каже дівчина.