Художник з Тернопільщини, з позивним "Друг Безіменний", обороняє Сумщину на кордоні з Росією. Чоловік пішов добровольцем на фронт іще у 2014-му. Два роки воював у складі Добровольчого Українського Корпусу. Отримавши важке поранення у боях за Донбас повернувся додому. Ранком 24 лютого 2022 року знову пішов до війська.
Коли кореспонденти Суспільного приїхали на позиції бійців з підрозділу територіальної оборони "Тернопіль", що боронять Сумщину на кордоні з Росією, якраз був обід. Хлопці кажуть: готують смачно.
Їх товариш на псевдо "Друг Безіменний", вертаючись з чергування, спочатку годує пернатих. До війни, каже чоловік, мав творчу роботу. "Художник-скульптор, а так у мене своя станція була по автомобілях. Як правило: реставрація і аерографія. Я самоучка, просто так склалося. Навчався в художньому профтехучилищі, але на скульптора, різьбяр по дереву, скульптор", - розповів боєць з позивним "Друг Безіменний".
Російсько-українська війна почалася для нього у 2014 році, коли він пішов медиком у підрозділ Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор", каже "Безіменний". "Це був Червоноармійськ (нині – м. Покровськ Донецької обл., - прим. ред.), ми працювали по ньому, якраз – віджимали. Оце звідти почався мій шлях. Я більше був як санінструктор – медик, тому що іще таких контактних таких дій не було для мене, це було вперше. Але це було не довго. Далі я перейшов у бойову роту і там працював. У 2016 році я повернувся звідти, тому що в мене були травми дуже серйозні, полікувався і 24 числа (лютого 2022 року) я вже був на ногах, о 7-ій годині ранку я вже був у військкоматі", - розповів боєць.
Боронити Сумщину, каже боєць тероборони, дуже допомагало місцеве населення. "Спочатку, з тих, хто мав якийсь бойовий досвід, зробили зведений батальйон і ми приїхали 9 березня (2022 року, - прим. ред.), стояли на межі, на стику 3 областей: Полтавська, Сумська і Чернігівська, і звідти працювали. Тоді якраз росіяни на тому напрямку, на Сумщину витягували свою покалічену техніку. Люди серйозно там були налаштовані до того, щоб не було окупанта. Дуже багато допомагало місцевих людей. Допомагали окопи ладнати, виводили стежками мисливськими, такими болотами нас проводили", - пригадує чоловік.
"Друг Безіменний" має двох дітей – сина Олександра 15 років і донечку Яну – 10 місяців. На питання, як ставиться син до того, що його батько пішов на війну, чоловік говорить: "Він іще маленьким був, розуміє що до чого, прекрасно розуміє, що якщо я не піду, інший батько, то хто буде захищати їх. Дружина прекрасна. Вона все чудово розуміє і вона знає, що по-іншому не може бути".
Щоб не втрачати навички художника, "Безіменний" у вільний час розписує тубуси гранатометів побажаннями окупантам.
Читайте також
- Бойову медикиню з Глухова Олександру Крученко нагородили орденом "За мужність" III ступеня.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
