Зоя Діденко очолює Хмельницьке міське товариство української мови імені Тараса Шевченка «Просвіта». Вона вважає, що весна в Україні починається Шевченком. Своїми думками про те, чому Тарас Шевченко на хрестоматійному портреті зображений у шапці і кожусі, на що надихає Кобзар, «вдягнений» у військову форму, як називають Шевченків «Кобзар» у Гарварді, вона поділилася у інтерв’ю Суспільному.
- Пані Зоє, у 1995 році Іван Драч написав поезію «Виклик». Вона починалася рядками: «Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка». То справді був виклик чи щось інше?
- Якщо намагатися зрозуміти, що мав на увазі Іван Драч, то, при всій його безмежній любові до Тараса Шевченка, кожен його виклик – і Драча, і Шевченка – можна зрозуміти. Але от проти кожуха і шапки я не згодна з нашим улюбленим Другом (Іваном Драчем – ред.), світла йому пам'ять. Тому що колись, коли Шевченко прогулювався Невським проспектом у Петербурзі, зустрівся йому Пантелеймон Куліш і ще хтось з, висловлюючись сучасною мовою, української діаспори Петербурга. І, знаєте, йдуть усі хлопці з голочки вдягнуті по тогочасній моді. І йде Тарас Шевченко – у кожусі, у шапці. Питають його: «Що ти людей чудуєш? Чого ти по цьому проспекту мандруєш туди-сюди невідомо у чому?». Тарас, я думаю, аж образився і сказав: «А як я можу проявити свою належність до мого рідного українського народу? Говорити українською не дають, писати Кобзар українською не дають». Від себе вже додам: то треба ж було якось щиглика цим москалям дати, щоб хоч так вони розуміли… Дозволю собі процитувати Тараса, як питання ставлю усім, хто слухає нас і дивиться цю таку потрібну розповідь:
«Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? Чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?
І, не дознавшись, умираєм,
А залишаємо діла… »
То, як на мене, у чому б Шевченко не був одягнутий: чи хрестоматійно у шапці і кожусі, бо це був його виклик тому суспільству у Петербурзі, чи у прекрасному білому костюмі, коли приїжджав до Києва – Тарас Шевченко вмів одягатися, то найосновніше, що він нам лишив - це «Кобзар». Кожен читав цю безсмертну книжку, національну біблію українського народу, як її називають у Гарвардському інституті українських студій: «Кобзар Тараса Шевченка – це національна біблія українців». Жодна книжка жодного народу не посміє бути названою святим письмом.
- 2015 рік, 9 березня. Тоді Мінкульт ініціював проведення радіо марафону «Шевченко мобілізує». Анонсувалася ця подія постером, де Шевченка вдягнули у військову форму. Розкажіть, як ви особисто сприйняли це і чи надихнув такий образ Шевченка на щось інше, крім протесту?
- Щодо мого особистого ставлення до Тараса як до сучасного військовика, то воно спокійне. Я так скажу. Але, повторюся: у чому він не був би вдягнений, це Тарас Шевченко. На той момент, на той час, як у всі часи, для нас, і для наших нащадків, і для тих, хто був до нас, Тарас Шевченко – Кобзар. Якщо хлопці, які йшли і знали, що вони йдуть класти своє життя за Україну, і якщо Тарас ніби межи ними йшов у такій самій уніформі, то я думаю, ні – я впевнена: хоча б якусь частину з них це заохочувало бути переконаним, що не вмерла Україна і не вмре, якщо з ними Тарас Шевченко.
- Здається, що Тарас Шевченко знав долю України через багато років і давав нам дороговкази для того, як нам жити і перемагати, стати незалежною нацією, про яку він мріяв.
- Хочу, щоб значна частина зрозуміли це правильно: на превеликий жаль, і жах, і сором творчості Тараса Шевченка, власне, його «Кобзар» в Україні фактично і практично не вивчають. Тому що Тарас Шевченко - не тільки прекрасний «Садок вишневий коло хати» чи «Мені тринадцятий минало». Це навіть не «Заповіт». Тарас Шевченко – це пророк нашої з вами української долі. Більше 150 років тому, коли були написані ці слова у «Кобзарі», душа і серце, і все єство Тараса Шевченка обливалося кров’ю. Дмитро Донцов, один з видатних ідеологів українського націоналізму, сказав фантастичну річ: велика любов Тараса Шевченка до України народилася зі здорової ненависті справжнього патріота. Наскільки Тарас шанував козацьку державу, про це у «Гайдамаках», настільки не любив, зневажав і ненавидів тих, кого називав «німії, подлії раби сатрапа п’яного».
Хмельницька міська «Просвіта» і правління товариства вирішили цьогоріч познайомити дорослий народ з книжкою Дмитра Донцова «Незримі скрижалі Кобзаря» про творчість Тараса Шевченка. Серед виданих «Просвітою» книжок є такі, які стосуються тільки Тараса Шевченка. І це не біографія і не аналіз його творчості. Ми горді тим, що своїми власними книжками ми просвіщаємо наш народ, молодий найперше, по-шевченківськи.
Спілкувалася Алла Самойленко.
Читайте також
- Прессекретарка міського голови пише ретроромани про Хмельницький та допомагає ЗСУ
- Давній техніці вишивки навчали у Хмельницькому
- Проскурів у листівках. У Хмельницькому експонуються листівки старого міста
- У Хмельницькому університеті третього віку з'явився новий факультет
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.