"Якщо ми залишимо свою землю, свою роботу, то України невдовзі не буде", – каже дружина військового Наталка Андрушко-Колтун. Вони з чоловіком Сергієм розписалися в перший день повномасштабного вторгнення. А наступного дня Сергій пішов у військкомат. Подружжя Уляни Джигринюк та Руслана Друка торік 24 лютого разом пішли записуватись в тероборону.
Майстриня з бісероплетіння Уляна Джигринюк розповіла Суспільному, що цього дня чоловік відразу пішов служити.
"Думаю, треба стати в чергу, запитати, чи тут записують в тероборону. Мене скептично запитали, яка освіта, записали номер телефону, сказали, що обов'язково зателефонують. Тут я оглядаюсь і дивлюсь, що чоловіка немає. А він в іншу чергу став. Поки я підійшла, він уже був з документами та сказав, що йде проходити медкомісію. Тобто, ми з ним опинилися в різних чергах і вже за хвилин 15 чи 20 він мені подзвонив та сказав, щоби привезла йому речі, бо він вже не вийде з військкомату", – каже Уляна Джигринюк.
Уже наступного дня Руслана відправили на Київщину. Жінка розповідає, їхні сини також хотіли захищати Україну.
"Найстрашнішим було 26 лютого. В мене є троє дітей, двоє дорослих синів. Тоді зранку вони склали рюкзаки й пішли у військкомат. Цей момент був найжахливіший. Вже 25 лютого Руслан поїхав на Київщину. Потрапив у нашу 44 бригаду, водій-механік. Коли двоє синів 21 і 19 років склали рюкзаки й пішли у військкомат, то як мама я не могла сказати: "Не йдіть", тому що вважаю, що рішення кожен приймає сам. Особисто для мене це був найжахливіший момент".
На столі в Уляни Джигринюк – фото сім’ї.
"Це 1 вересня, 10 клас молодшої доньки. Дуже рідко ми буваємо разом, зібрати всіх до спільної фотографії складно ще з дитинства. Хоч тепер діти кажуть: "А станьмо разом до знимки".
Жінка розповідає, хоче вишити дітям сорочки.
"Є у мене така чарівна скринька, яку ношу з собою. Це – майбутня вишиванка. Пробуємо, які будуть кольори, син просив, щоби вона була яскравою, веселою".
До повномасштабної війни Уляна Джигринюк працювала разом з чоловіком у школі народних ремесел. Руслан Друк – гончар.
"У майстерні-гончарні Руслана, де він працював, проводять гуртки з гончарства. Стоять тут вироби, які не пережили випал, вони не зовсім цілі, але демонструють творчість. Руслан дуже любить робити свічники. Перемоги нам усім. Це – найбажаніше, що може бути".
Наталка Андрушко-Колтун – випускова редакторка Українського радіо Тернопіль. Її чоловік Сергій Андрушко з перших днів повномасштабної війни став на захист України. До військкомату пішов 25 лютого, бо 24 вони мали розписуватися.
"Коли чоловік мене розбудив: "Вставай, війна!", то в мене перша думка була: "Яка війна, та війна вже триває давно. А нам треба йти розписуватися". Давай, каже, швиденько підемо розпишемося і я – у військкомат".
Наталка каже, прийняла вибір чоловіка.
"Це абсолютно нормальний вчинок. Це святий обов’язок кожного чоловіка – не ховатися від повістки, а з гідністю її брати і йти у військкомат бодай свої дані залишити чи уточнити й чекати виклику. В мене такого не було. Якісь там проблеми зі здоров’ям – це все було на іншому плані в той момент. Чоловік ніколи на це не скаржився за цей рік. Він з гідністю воює далі".
Сергій Андрушко – боєць 105 окремої бригади територіальної оборони, виконує завдання на передовій. Нещодавно отримав поранення під час атаки ворожих дронів і зараз лікується. Наталія підтримує чоловіка, коли є можливість – спілкуються телефоном.
"За цю війну я усвідомила, що завдання жінки – берегти наступне покоління. Якщо ми зараз не виховаємо наших дітей іншими, якщо залишимо свою землю, свою роботу, то України невдовзі не буде", – говорить Наталка Андрушко-Колтун.
Читайте також
- Із фронту в ліцей: боєць з Тернопільщини зробив сюрприз дружині та дітям
