"Найважче – очікувати повернення товаришів із бойових завдань", – так говорить сапер інженерно-саперного взводу окремого батальйону на псевдо "Абат". Про роботу свого підрозділу військовослужбовець розповів на сторінці 120 бригади Сил ТрО.
За словами "Абата", їхній підрозділ почав формуватися з початку активної фази воєнних дій. До нього увійшли інженери, водії, вчителі, електрики, медики, кухарі, будівельники й інші спеціалісти, які виявили бажання стати на захист країни. Загалом у їхньому взводі кількість дипломів про вищу освіту вдвічі перевищує кількість особового складу.
"Практична робота досить рутинна і вимагає неабиякого терпіння"
"Незалежно від місця перебування підрозділу, часто виникає необхідність виконання бойових завдань, як правило це інженерно-саперна розвідка: зачистка позицій, полігонів, обладнання і обслуговування інженерно-саперних загороджень. Це все звучить буденно і зовсім не романтично. Практична робота досить рутинна і вимагає неабиякого терпіння. Позитиву додає лише те, що вона допомагає зберегти життя бойових побратимів".
"Люди добирались ретельно, на добровільній основі. Інженери, водії, вчителі, електрики, медики, кухарі, будівельники і це ще не весь перелік спеціалістів, які полишили улюблену роботу та стали на захист країни. Загалом у їхньому взводі кількість дипломів про вищу освіту вдвічі перевищує кількість особового складу. А ще, якщо додати військовослужбовців, які мають попередній бойовий досвід, то нас точно не переможе жодна армія світу".
Про роботу інженерно-саперного взводу
"Вона потребує певного рівня технічних знань і специфічних навичок поводження із вибуховими речовинами. Військовослужбовцям довелося багато навчатись і починати з азів. Основна вимога в процесі підготовки – дисципліна і чітке виконання досить жорстких правил. Парадоксально звучить, але експромти дозволяються лише добре обдумані і підготовлені. Значну частину часу займає самопідготовка, бо сапер, який припинив вчитись, переймати досвід інших колег і особливо досвід ворога має шанс різко закінчити свою не лише бойову біографію".
"На все життя залишились в пам’яті очі, які тебе відправляли на війну"
"У війни очі різні, а у перемоги будуть однакові, - каже «Абат». - На все життя залишились в пам’яті очі люблячої дружини і доньки, які тебе відправляли на війну. Дуже різні погляди жителів Бахмута – від неприхованої неприязні до мольби: «Ви ж нас не покинете?» Не за віком дорослі очі дітей в укриттях із німим запитанням: «Скільки це ще буде тривати?» Здивовані очі іноземців: «Ми не сподівались, що українці так вперто будуть воювати!". Очі війни дуже різні, а очі перемоги у всіх будуть однакові: очі радості і гордості".
Читайте також
"Росіяни поранених не забирають, залишають помирати на полях", – підполковник медслужби з Вінниці про роботу на фронті
