Марина Гармаш — вимушена переселенка. До війни проживала в селі Преображенка Пологівського району. З початком повномасштабного вторгнення півроку жила з родиною під обстрілами. Згодом довелося переїхати до Запоріжжя. Зараз жінка допомагає нашим військовим — щотижня передає смаколики до госпіталю, лікарні та на передову.
Ви за освітою кухар?
- Ні, за освітою я взагалі агроном. Але жодного разу не працювала за освітою, куховарити я любила все життя, зі школи ще, з уроків праці.
Марина Гармаш. Фото: Фейсбук/Марина Гармаш
До Запоріжжя ви самі переїхали чи з родиною?
- В мене велика родина, я — мама трьох діток. Старшому сину дев’ятнадцять, середньому дванадцять й донька одинадцяти років. Старший переїхав раніше, бо він працював, він в мене кухар. Я переїхала з малими трошки пізніше, це було влітку, десь червень місяць.
Вам відомо, чи вцілив ваш будинок?
- Ще тоді, коли ми жили, були "прильоти" на наш город. Потім, коли там залишився чоловік, був "прильот" й розбило вікно. Зараз навіть не знаю, там сусіди дивляться за нашим будинком. Годують собак, котів, всіх, яких покинули сусіди.
Коли ви вирішили виїжджати до Запоріжжя?
- У нас кожного дня й кожну ніч були обстріли. Якщо гатили по Оріхову, то прилітало й нам, бо ми поруч. В один день було просто дуже багато обстрілів. Це змусило нас просто взяти рюкзаки й виїхати з малими.
Як діти взагалі реагували на це?
- Спочатку — страх, паніка, сльози. Я ж заспокоюю, при них не плачу, при них кажу, що все буде добре, тримаємося, буде перемога обов'язково за нами, якось так.
Випічка для військових від Марини Гармаш. Фото: Надані Мариною Гармаш
Як ви почали займатися волонтерською діяльністю?
- Я вже майже тринадцять років пишу рецепти, в мене є кулінарна група “Сімейні рецепти Марини Гармаш”. Одного дня я просто переночувала з тією думкою, що я можу те, що я вмію, — пекти. Я можу свої знання застосувати на практиці, комусь допомогти.
- Потім я запитала у чоловіка, чи не проти він. Я написала в групі, що в мене є така можливість. Чи можете мені допомогти фінансово, бо сама фінансово я не потягнула б це все. Люди почали скидувати на продукти. Почала купувати, готувати, вийшла на волонтерів. Десь через волонтерів, десь самі возимо.
Випічка для військових від Марини Гармаш. Фото: Фейсбук/Марина Гармаш
Що саме готуєте?
- Кожного разу зовсім нова випічка. Мені хочеться, щоб хлопцям було смачно й щоб не приїдалося. Найбільший був рекорд, коли я за тиждень спекла 32 порції. Просто для мене це було нереально, бо я пекла щодня. А ще було вимкнення світла, графік. Тому чотири години відпочиваю, чотири години печу, й так кожного дня. Ще доводилось вставати вночі, тому що не встигала.
Ви почали готувати їжу для бійців після переїзду до Запоріжжя чи ще у себе в селі?
- Так, в селі то було влітку, пару разів я випічку робила, відвозили. Допомагали то консервацією, то інструментами. В Запоріжжі я цим займаюся третій місяць.
Чи завжди є натхнення щось робити?
- Було таке, що тобі нічого не хочеться робити. Тут просто ти впадаєш в депресію, кожен раз плачеш, десь там окремо, щоб діти не бачили. Сумуєш за домом, не можеш звикнути, що ти далеко, виїхав з одним рюкзаком.
Випічка Марини Гармаш. Фото: Фейсбук/Марина Гармаш
Що не можете забути з того, що було в рідному селі?
- Були важкі часи. Ми не могли нічого купити, бо в нас не було готівки. Була така історія, коли ми залишили дітей, пішли скуплятися й простояли дві години в черзі, почався обстріл й просто погасло світло. Ми прийшли перший раз з міста без нічого, просто без нічого, діти чекали, що ми хоч щось принесемо, а ми нічого не принесли.
Це було дуже страшно. Були такі моменти коли сиділи без хліба. Коли манна каша була не на молоці, а на воді.
Куди передаєте страви військовим?
- Запорізький госпіталь, Олена Шевчук та Наталія Зурначіді відвозять на госпіталь. Анастасія Розгон вона також відвозить. До речі, вона мене знайшла й запропонувала, щоб я їй допомогла з випічкою.
Рахували, скільки кілограмів за три місяці передали?
- Був особистий рекорд за один день — 11 порцій печива й 3 наполеони. Робила імбирні пряники на замовлення, то на одну порцію виходить 35 пряників. Це під розпис. На день святого Валентина хлопцям на наш запорізький госпіталь, з малими робила імбирні пряники, малювала. Слава Україні, воно вийшло.
Діти Марини Гармаш допомагають розписувати пряники. Фото: Надані Мариною Гармаш
Доки ви плануєте цим займатися?
- Мені ніколи не набридне випічка. Я готую це з любов'ю. Я думаю тільки про перемогу, я готую, щоб хлопці одужали, щоб вони згадали рідний дім. Приємно ж коли ти лежиш в лікарні далеко-далеко й отримуєш домашню випічку. Поки у мене є світло, поки є продукти, я буду це робити.
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber