26 лютого 2022 року сили РФ нанесли авіаудар по охтирській військовій частині та сусідньому житловому сектору. Руйнувань зазнав житловий масив "Дачний". В роковини мешканці міста та району прийшли на мітинг на Алеї Героїв. Цього ж дня військові відкрили Меморіальний знак біля зруйнованої казарми.
"По сьогодні мого сина так і не знайдено. ДНК не підтвердилось. Ніде нічогісінько. Він так ще, як пропавший безвісти. Один син мій. Колєснік Анатолій Андрієвич. А цей, який зараз служить, Калнагуз Олександр Іванович. На передових. Іде в боях. Це дуже добре, що зробили отакий пам’ятник, що можуть батьки прийти поставити свічечку і помолиться", — сказала Марина Калнагуз, мати загиблого воїна.
Мешканка селища Чупахівка Лариса Козирко — матір синів Олександра і Андрія. Втратила обох під час бомбардування військової частини. Вмовляла, хоч одного залишитися, але діти пішли боронити Вітчизну. Брати нагороджені орденами за мужність III ступеня (посмертно). Жінка розповіла:
"Андрюшка — старший, йому б було 29 років. Він ще в 2014 році пішов добровольцем і був поранений під аеропортом в селі Піски. Після того був вдома. Працював, одружився, виховував дочку. Сашик після закінчення ПТУ одразу ж підписав контракт. Це не обговорювалося. Я просила, але сказав: "Мамо, я хочу". Коли подзвонили Саші, повідомили про нинішні. події він не роздумуючи зібрався туди. Андрюшка слідом. Просила, не їдь, все ж таки хоч якось, хоч один. Була коротка відповідь: "Мамо, я Сашу не залишу". Удвох і загинули. Удвох були й похоронені".
Читайте також: Наслідки обстрілів в Охтирці на Сумщині. ФОТОРЕПОРТАЖ
Художнє рішення для меморіального знаку придумала військовослужбовиця Анастасія Резуненко, яку разом з чоловіком врятували з-під завалів.
"О 5-ій ранку 24 лютого мене розбудив мій чоловік і сказав збирати валізи для свого сина, якого ми відправляємо. Тому що ми військовослужбовці. Залишаємося тут. Так почалася війна. 26 лютого прогримів вибух. Він був в цій казармі. Був поранений. Я знаходилась у штабі. І я прийшла до нього на поміч. Ми пішли в медчастину. Я перематувала його. Прогримів другий вибух. Ми остались там під завалами на 4 години", — пригадала жінка.
На меморіальному знаку зображені побратими з підрозділу Анастасії. Від ідеї до встановлення знаку пройшов 1 місяць. Раніше близькі приходили покласти квіти до самої аварійної будівлі казарми. Військові з розумінням ставилися до прагнень людей, але щоб уникнути зайвих ризиків, вирішили за власний кошт виготовити інсталяцію. Поруч з меморіальним панно викладені рештки боєприпасів. Для квітів встановили 4 снарядних гільзи. Ці імпровізовані вазони не вмістили всіх квітів, які несли охтирчани, шануючи пам’ять героїв.
Читайте також
- Втратив ногу і повертається до війська – історія бійця Миколи Заріцького з Сумщини
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
