Після початку повномасштабної війни із Полтави почали курсувати евакуаційні потяги, які везли людей на захід України. Працювали майже без відпочинку та намагалися підтримувати усіх, хто полишав свої домівки, розповіла Суспільному провідниця Тетяна Овчаренко. Спогадами залізничники поділилися до річниці повномасштабної війни Росії проти України.
Провідниця із Полтави Тетяна Овчаренко пригадує, як працювала на евакуаційних потягах на початку повномасштабної війни з Росією. Тоді із обласного центру залізницею везли тих, хто виїхав автобусами чи автомобілями, зокрема, із Сумщини та Харківщини.
"Потяг запізнювався на 14, на 16 годин. Пройти, щоб дійти до кінця вагона, було неможливо", — каже провідниця, яка евакуйовувала ВПО Тетяна Овчаренко.
"Людей дійсно перебувало у вагонах, можливо, по 200–300 чоловік. Набивалося у вагон людей, вони були дуже налякані, з дітками. Був випадок, їхала у мене сім’я, чоловік і дружина. Вони були із Сум. У них було четверо діток. Вони втратили свій будинок, у нього влучила ракета. Вони взагалі були в такому розпачі. Намагався їх заспокоїти, запросив до себе в купе, діткам надав солодощі, батьків заспокоював, як міг", — говорить начальник поїзда на час евакуації ВПО Вадим Кукса.
Вадим Кукса – голова об’єднаної профспілкової організації філії "Укрзалізниці". Але торік після 24 лютого на місяць став начальником потяга.
"Після початку повномасштабного вторгнення були сформовані ряд додаткових потягів, які займалися евакуацією населення. Відповідно, бракувало начальників потягів. Ми вивозили людей на Чернівці, до кордону і в західні регіони України. Коли ми проїздили Києвом, у недалекій близькості до нас лунали вибухи. Якраз я їхав і по Васильківській нафтобазі влучила ракета. То ми бачили з вікон, як це все відбувалося", — каже начальник поїзда на час евакуації ВПО Вадим Кукса.
"Багато людей, які з речами виїжджали. А були біженці, які їхали з кульочками, з пакетами. У них не було нічого з собою, тільки пакети. Коли ми поверталися і заїжджали в резерв, нас екіпірували вугіллям, наші мийниці чекали нас вночі, мили нам вагони. Це було 3-4 години, і ми знову їхали в рейс. Відпочинку практично не було", — каже провідниця, яка евакуйовувала ВПО Тетяна Овчаренко.
За словами Тетяни Овчаренко, на евакуаційних потягах працювала до травня.
"Старалися, щоб хтось діток взяв на руки, щоб усіх посадить. Їм же стояти 14-16 годин на ногах. Пам’ятаю, був один випадок. Хлопчик так уже хвилювався, дитина була зморена. Дитина схлипувала. А поряд їхала жінка і везла собаку. І оце собачатко кладе на нього голову, і це дитя заспокоюється", — говорить Тетяна Овчаренко.
За рік повномасштабної війни на Полтавщині офіційно зареєстрували понад 200 тисяч переселенців. Найбільше із них проживають у Полтаві та Полтавському районі, а також у Кременчуці. Про це раніше розповідав начальник обласної військової адміністрації Дмитро Лунін. Людей розміщували у місцях компактного проживання, зокрема, у школах, садочках, гуртожитках тощо. Крім того, вони могли самостійно винаймати житло або зверталися по допомогу до волонтерських організацій.
Що відомо
- Російська сторона погодилась відкрити гуманітарні коридори 7 березня для евакуації цивільного населення з українських міст на територію РФ. Українська сторона запропонувала евакуювати людей із Сум у напрямку Полтави.
- Перший "зелений коридор" у Полтавську область із Сумської діяв 8 березня.
- Обстріли на Полтавщині почалися у перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. 24 лютого поцілили по об’єктах у Миргороді.
- За час повномасштабної війни російська армія обстрілювала також об’єкти у Полтаві, Кременчуці, Лубенській, Терешківській та Карлівській громадах.
Читайте також
