Місяць тому, 25 січня командування повідомило: Сили оборони відійшли від Соледара міста на Донеччині, яке російське військо брало штурмом від кінця грудня. Центром життя містечка було підприємство "Артемсіль". Кілька днів тому легендарна артемівська сіль повернулась. Щоправда, повернулась лише до магазинів: останню партію продають, аби купити дрони для розвідників. Останні вагони з видобутою на підприємстві сіллю виїхали з Соледара у квітні 2022 року, а в червні "Артемсіль" повністю зупинилось. Про роботу підприємства та життя міста Суспільне поговорило з інженеркою з транспорту відділу організації перевезень "Артемсолі" Наталією Качур.
Державне підприємство "Артемсіль", яке розташоване у зруйнованому армією РФ Соледарі, — одне з найбільших солевидобувних підприємств у Європі. До 24 лютого 2022 року воно забезпечувало харчовою та промисловою сіллю не тільки внутрішній ринок України, але й експортувало свою продукцію за кордон.
Історія підприємства почалась у 1881 році, коли на "Брянцевській копальні" (рудник №1) у Соледарі розпочали видобувати сіль.
За інформацією пресслужби підприємства, у 2021 році на копальнях "Артемсолі" видобули, переробили та відвантажили рекордні 1,9 мільйона тонн солі. Це на 60 % перевищило показники 2020 року. Майже 40% продукції пішло на експорт.
Тисячі працівників, мільйони тонн солі, туристичні маршрути у копальнях та сувеніри з солі
У Соледарі "Артемсіль" було єдиним великим підприємством, на якому на початку 2022 року працювали майже три тисячі містян.
"Коли в нас ще був російський ринок, у нас працювало 3700 людей. Потім, коли у 2016 році "Росспоживнагляд" заборонив ввозити нашу сіль до Росії, ми втратили 50% свого ринку. Рудники почали працювати не на повну потужність. Робітники почали звільнятись та виїжджати на заробітки до інших країн. Останні два роки у нас було скорочення штату. Воно було непомітне, але людей звільняли з різних причин. Когось на пенсію відправляли. На підприємстві навіть були заохочувальні акції: тим, хто виходить на пенсію нараховували додаткові кошти. Ці нарахування могли сягати до 80 тисяч гривень. У 2022 році на підприємстві залишилось 2700 людей. Але для нашого міста з населенням 11 тисяч — це велика цифра", — розказує Наталя.
Як розказали Суспільному у пресслужбі ДП "Артемсіль", станом на січень 2022 року на підприємстві працювали 2500 людей.
Окрім видобування солі останні роки на підприємстві почали розвивати туристичний напрямок. Для цього розробили проєкт в рамках якого створили віртуальні 3-д тури Також виготовляли сувеніри з солі.
Як розказала Наталя, ідея організації туристичних маршрутів у соляних шахтах у керівництва підприємства виникла ще у 2008 році. Але лише у 2021 році "Артемсіль" отримало відповідну ліцензію.
"Остання директорка підприємства Вікторія Луценко почала реалізовувати цю ідею, яка могла б принести додаткові заробітки. Спочатку завезли художників, які розробили проєкт туристичного маршруту, зробили декорації, віртуальний 3D маршрут. Коли все було готове запустили рекламу. Людей для відвідування запрошували через туристичну агенцію з Бахмута", – розказує Наталя
Також екскурсії до соляних шахт організовував спелеосанаторій. Сама установа не працювала, але вони проводили лікувальні маршрути, які тривали протягом 4 годин.
"Ми також виробляли сувеніри з солі. У нас на руднику №3 працював майстер, які робили з брил солі лампи та інші сувеніри. Ми їх продавали через бартерний магазин. Також у нас приватні підприємці закуповували соляні блоки, виробляли з них сувеніри та продавали це поблизу екскурсійних маршрутів", — каже жінка.
Повномасштабне вторгнення
"24 лютого люди всі йшли на роботу. Ніхто не думав що війна набере таких обертів. Війна ж триває з 2014 року. Від нас вона тривала у 30 кілометрах – Сєвєродонецьк, Попасна. Ми постійно чули ці обстріли. А до нас вона якось не доходила. Пізніше нам довелось написати заяви на відпустки, бо жоден керівник не хотів брати на себе відповідальність за життя людей. З того часу весь персонал, крім шахтарів, працювали дистанційно. Шахтарі спускались під землю на свій страх та ризик. Ми відвантажували сіль до травня", — згадує Наталя.
15 червня пресслужба ДП "Артемсіль" оприлюднила наказ про призупинення трудових договорів та діяльності самого підприємства.
Як розказала Наталя, останню зарплату у розмірі 30% працівники підприємства отримали у червні 2022 року.
З перших днів повномасштабного вторгнення Соледар та територія "Артемсолі" перебували під постійними обстрілами з боку армії РФ.
У травні після чергового обстрілу була повністю зруйнована адміністративна будівля, до того були влучання у рудники, у складські приміщення. А 25 липня після обстрілу сталась пожежа в адмінбудівлі.
"Продукція, яка була на підприємстві до травня місяця вся була продана та вивезена. Кілька десятків вагонів, які відвантажили раніше на іноземних покупців Грузія, Білорусь, Румунія. Вони застрягли на кордоні через заборону вивезення стратегічного продукту, під яку потрапила і наша сіль.На кожному кордоні залишались порядку по 20 вагонів з сіллю. Потім по узгодженню з клієнтами їх продали українським покупцям", — розказує Наталя.
"Люди які ховались від обстрілів у підвалах приватного сектору, розказували, що у них від вибухів висипалась цегла. І від обстрілів з важкого озброєння могли відбутись руйнування у самій шахті. Також є загроза підтоплень. Там близько ґрунтові води. Геологи нашого підприємства постійно контролювали всі ці процеси. Це дуже глобальні проблеми. На поверхні збитки складають мільйони гривень. Один рудник повністю зруйнований", — розказує працівниця "Артемсолі".
"Я не хочу вірити, що це моє місто"
25 січня 2023 року речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий повідомив, що українські військові вийшли з Соледару.
"Про все, що відбувається в місті, ми отримували інформацію, як то кажуть з підвалів. Наші працівники, у яких залишились у місті родичі, ще десь 6-7 січня говорили, що ходять такі чутки, що наші військові вийшли з міста. Туди зайшли вагнерівці і почали вивозити людей, кого насильно, хтось їхав по власній волі. Але ж ми вірили офіційній інформації, наші військові виставляли відео та фото з міста. А коли у місто зайшли ті "хазяєва", вони почали ходити по приватному сектору, збирати людей, які залишились та вивозити їх в окупований Шахтарськ", — розказує Наталя.
Попри жахливі картини руйнувань Соледара жінка вірить, що зможе повернутись на малу батьківщину, а "Артемсіль" після звільнення відбудують.
Я не можу просто дивитись на цю картину. Те що ми бачимо зараз. Я розумію, що це наше місто, але я не хочу вірити, що це воно. У місті всі багатоповерхівки згоріли. Там не залишилось жодної будівлі, яка не горіла. Я розумію, що потрібен час на розмінування, на вивезення тіл загиблих, які лежать просто на вулиці. Там купа бродячих котів та собак, кажуть, що почали з’являтись лисиці та вовки, і нібито у них є ознаки сказу. Якщо на цю землю піти, ви уявіть яка там аура. Соледар – це місто смерті. Люди, які були в місті влітку, кажуть що там нічим було дихати, бо повітря було просякнуте порохом, все горіло, горіла трава на полі, повністю горіла наша гора. Бажання повернутись, є. Я відчуваю, що я у квартиру свою зайду колись. Але коли це відбудеться? Треба трохи почекати. Ми віримо в Перемогу, та допомагаємо хто, чим може.
Читайте також
Сіль стане зброєю. Останню партію "Артемсолі" продають, аби купити дрони для розвідників
Холодноярівці показали, який вигляд має "Артемсіль" після обстрілів з боку армії РФ
Як Соледар живе без заводу "Артемсіль"
Бій, позначений сіллю. Що відомо про битву за Соледар
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
