20-річна українка проводить свій перший повноцінний сезон на дорослому рівні.
За часів незалежності українські рапіристки жодного разу не підіймались на п'єдестал на дорослих змаганнях рівня чемпіонату світу, Кубка світу чи Гран-прі. Зокрема, за останні десять років найкращим досягненням українок на подібних турнірах було шосте місце киянки Ольги Лелейко на етапі Кубка світу в німецькому Таубербішофсхаймі у 2014-му. Із того моменту українським рапіристкам не вдавалось потрапити в топ-8 в індивідуальній першості.
Однак перервати цю серію зуміла 20-річна рапіристка з Миколаєва Аліна Полозюк, яка восени 2022 року розпочала свій перший суто дорослий сезон. А вже на початку 2023-го вона зуміла потрапити на подіум Гран-прі Турина. Бронзова медаль стала дебютною на такому рівні як для самої Полозюк, так і для України загалом.
Читайте також: 20-річна рапіристка здобула першу в історії України медаль у жіночій рапірі на Гран-прі з фехтування
При цьому на Гран-прі в Італії українка могла б і не виступити. На ці змагання не було виділено державного фінансування, тож фехтувальниця мала б оплачувати участь у турнірі з власних коштів. Однак Полозюк разом із другим номером збірної Катериною Ченцовою змогла виступити в Турині завдяки фінансуванню від італійського шпажиста Паоло Піццо. За допомогою платформи GoFundMe він майже рік тому розпочав збір коштів на потреби українських спортсменів, які постраждали від війни. Частина цих коштів пішла і на поїздку рапіристок.
Про історичну нагороду для України та шлях до неї – Аліна Полозюк розповіла Суспільне Спорт.
"Поїздка до рідного міста пішла мені на користь"
Аліна Полозюк – вихованка миколаївської школи фехтування, однак із початком повномасштабного вторгнення Росії до України їй довелось переїхати до Києва. За словами спортсменки, у її рідному місті наразі немає спортивних зал, які б відповідали всім нормами безпеки, зокрема, мали б бомбосховища.
Ба більше, Миколаїв усе ще регулярно потрапляє під обстріли російських військ, а в жовтні 2022 року унаслідок одного з них було частково зруйновано Миколаївський фаховий коледж фізичної культури – заклад, де свого часу вчились олімпійські чемпіонки з фехтування Ольга Харлан і Олена Хомрова.
Читайте також: "Було важко, бо бачила новини про Дніпро". Ольга Харлан прокоментувала перший за три роки подіум Гран-прі з фехтування
Наразі 20-річна рапіристка тренується в Києві в одному з місцевих клубів, а також бере участь у тренувальних зборах на олімпійській базі в Конча-Заспі. Однак зізналась, що перед поїздкою в Турин була вдома:
"Я провела в Миколаєві останні дні підготовки, тренувалась на стадіоні та у фітнес-залі, змогла отримати кілька уроків від моєї тренерки Лариси Миколаївни Павленко. Так вийшло, що поїздка до рідного міста пішла мені на користь.
Дорога ж на змагання в нас останнім часом займає близько трьох діб і завжди важка. Ми вже навіть адаптувались до цього. Однак усе одно іноді буває важко, коли в тебе один потяг, потім безсонна ніч, потім літак, а потім ще кілька пересадок. Це все впливає на фізичний і моральний стан. Але нічого – нашим військовим зараз точно не легше. Ми це все розуміємо. Якщо ми хочемо результату, то ми повинні долати цей важкий період".
"Перший бій був найважчий на цих змаганнях"
До виступу в Турині Аліна Полозюк взяла участь у двох етапах Кубка світу, але там їй не вдалось подолати стадію 1/32 фіналу – 36-те місце в Парижі і 84-те в Белграді. У Турині ж після відбору до другого дня змагань – удруге в цьому сезоні – українка потрапила на японку Карін Міявакі.
"Перший бій в "олімпійці" був найважчим на цих змаганнях. Мені було важливо подолати бар'єр 1/32 фіналу. Цього сезону всі найважливіші бої я програвала саме японкам. Дуже хотіла виграти. Розуміла, що Міявакі має не такий стандартний стиль, як інші японки. Може, я б навіть назвала її "зручною" для себе. Не могла впустити такий шанс.
Я дуже сильно хвилювалась. Це була перша сходинка до мети. Вона завжди найважча та найстрашніша. Перед тим, як вийти на цей бій, моя тренерка сказала мені: "Ти маєш вийти на доріжку і розірвати кожного". Ця фраза була зі мною протягом усього бою. Я розуміла, що не можу все так просто відпустити".
Зрештою, українська рапіристка виграла бій із рахунком 15:13. Однак попереду в сітці на 20-річну українку очікували переможниця торішнього етапу Кубка світу в Белграді Анна Зауер із Німеччини та віцечемпіонка світу 2019-го року Полін Ранв'є з Франції.
"Після першого бою мені вже було не так страшно. Я пам’ятала фразу про те, що маю розірвати кожного, що повинна наносити різні уколи та вигравати. Моя тренерка Лариса Павленко була на зв’язку зі мною весь день, після кожного бою ми зідзвонювались розбирали помилки, готували тактику на наступні поєдинки.
Зауер і Ранв’є – доволі серйозні та сильні суперниці, вони у фехтуванні вже 10-15 років. Раніше я з ними перетиналась лише в командних зустрічах. Із Зауер у мене були непогані бої – або рівні, або я могла і виграти. Вона доволі "зручна" для мене. Ранв’є – це французька класика фехтування. Вона настільки правильно сидить у стійці, у неї настільки правильні рухи…Із нею мені важче.
Із Зауер я почала рівно, потім вона пішла трошки у відрив. Але я змогла змінити тактику, перестала "затискатись", відпустила ситуацію та почала сама атакувати, як мені вдавалось із нею в командних зустрічах. Так що я наздогнала її і перегнала. А от із француженкою мені було навіть трохи легше, бо я одразу повела в рахунку. Вона наздоганяла, а я на своїй половині доріжки відпрацювала добре, робила хороший захист, контратакувала, тримала її на дистанції".
"Після вирішального уколу не одразу зрозуміла, що перемогла"
Вигравши в Анни Зауер із рахунком 15:8, а в Полін Ранв'є – 15:4, українська рапіристка вийшла на найрейтинговішу суперницю у своїй половині сітки. Так, у бою за вихід у півфінал вона зустрілась із першим номером світового рейтингу та чинною олімпійською чемпіонкою – Лі Кіфер із США.
"Після перемог над Зауер і Ранв’є в мене з’явилась впевненість, що я можу вигравати далі, що нічого не страшно, що можна завдавати уколів усім, що якщо ти трошки поведеш у бою, то вони теж почнуть боятись тебе. На бій із Кіфер я виходила дуже спокійна. Спочатку вирішили з Ларисою Миколаївною "піти у відступ", тобто бути на своїй половині доріжки, розігрувати фрази, чекати на її помилки.
Коли я почала вести, то в мене не було хвилювання, що зараз вона зможе нанести багато уколів. А Кіфер, до речі, у цьому дуже сильна, вона та людина, яка, програючи десять уколів, може нанести 15. Вона показує дуже високий клас. Але я фехтувала у своє задоволення, мені вдавались усі мої заготовки – атаки, захист. Коли ти ведеш у рахунку саме з нею…Я, напевно, до кінця не могла в це повірити, і це мені й допомогло – я просто фехтувала, вела бій рівно, робила свою справу.
Після вирішального уколу Кіфер я не одразу зрозуміла, що перемогла. Це важко осягнути, адже вона – чинна олімпійська чемпіонка. Це такі відчуття, які неможливо передати словами. Ти не можеш одразу в це повірити. Тільки потім, коли ти вже перевдягаєшся після бою і розумієш, що ти йдеш далі, що ти у півфіналі та продовжуєш боротьбу. Після перемоги над Лі Кіфер я зрозуміла, що я навіть можу виграти ці змагання".
Читайте також: Українка Аліна Полозюк виграла "срібло" на етапі Кубка світу з фехтування серед юніорів
"Це дало розуміння, що можна виграти в кожного"
Після перемоги над Лі Кіфер з рахунком 15:11 Аліна Полозюк потрапила на ще одну титуловану суперницю – чинну чемпіонку світу та другий номер світового рейтингу Ізаору Тібус із Франції. Однак цього разу 20-річна українка не змогла нав'язати боротьбу – на перерву фехтувальниці йшли за рахунку 9:2 на користь француженки. А після повернення на доріжку Полозюк змогла завдати опонентці ще чотири уколи. У підсумку – Тібус виграла 15:6 та пройшла у фінал, де так само здобула перемогу.
"Тібус настільки вчепилась у цей бій і у свої уколи, взяла ініціативу до своїх рук...Я намагалась змінити швидкість у бою, але вона протидіяла моїм атакам та захисту. Мені з нею, правда, було дуже важко. Вона виходила на бій настільки впевненою. Напевно, вона взяла своєю зрілістю, багажем, який у неї був, адже вона – чинна чемпіонка світу. Цей бій показав, що мені не вистачило зміни тактики. Вона знаходила протидію до всього, що я вигадувала. Звісно, я засмутилась. Так, у мене проходили флеш-атаки. Це виходило доволі сумбурно – я робила це, коли вона не очікувала. Намагалась і далі її так "дивувати", але вона була дуже впевнена, наносила свої уколи", – розповіла Полозюк.
Попри поразку Ізаорі Тібус, українська рапіристка повернулась додому з першою в історії України медаллю такого рівня. Навіть більше – жодна українська рапіристка загалом не проходила далі 1/16 фіналу саме на Гран-прі. Найкращий результат належить Ользі Лелейко, яка у 2014 стала 28-ю у Марселі. До слова, саме Лелейко зараз тренує Полозюк у збірній України.
"Я тільки рік тому закінчила виступ у юніорах. Ця медаль значить дуже багато для мене. Це такий поштовх! Це дало розуміння, що можна виграти в кожного, що потрібно працювати і що моя праця винагороджується. На цих змаганнях я дуже добре володіла собою, знайшла необхідну "золоту середину". Хочу, аби в майбутньому я теж могла підійматись на п’єдестал інших змагань. Я дуже хочу потрапити на Олімпіаду і привезти звідти нагороду. Треба працювати ще більше, і я буду цим займатись. Дуже дякую моїй тренерці Ларисі Миколаївні – ми такий шлях пройшли з нею до цього, моїй першій тренерці Маргариті Сопінській, яка зі мною теж підтримує контакт, тренерці збірної Ользі Лелейко. Думаю, ми будемо продовжувати працювати. Дуже хочемо здобувати нові нагороди", – підкреслила рапіристка.
Що відомо
- Аліна Полозюк – 20-річна рапіристка з Миколаєва, перший номер жіночої збірної України з фехтування на рапірах.
- Після перемоги на Гран-прі Турина Полозюк піднялась на 22-ге місце світового рейтингу – рекордне для неї. Попередній сезон вона завершила на 55-й позиції.
- Найкращим результатом українки до "бронзи" в Італії на такому рівні була 22-га сходинка на етапі Кубка світу в Таубербішофсхаймі в сезоні 2021/22.
- У 2021 році Аліна Полозюк стала співавторкою ще кількох історичних досягнень для українського жіночого фехтування на рапірах. Так, на юніорському етапі Кубка світу в румунській Тімішоарі в командному турнірі Полозюк разом з Ольгою Сопіт, Крістіною Петровою та Катериною Буденко принесли Україні перше "золото". У цьому ж складі кількома місяцями пізніше вони виграли дебютну нагороду і на світовій першості серед юніорів.
Читайте також: "Коли стоїш на кордоні, то навіть надії немає". Українські рапіристки ледь дісталися на ЧЄ у Сербію