Юрій Голінько, рятувальник із Пологівського району, понад пів року працював у окупації. У вересні, разом із деякими підлеглими, виїхав до Запоріжжя, де нині продовжує службу.
З рятувальником поспілкувалося Суспільне Запоріжжя.
Начальник Пологівського районного управління ГУ ДСНС України в області Юрій Голінько працює рятувальником 23 роки, 7 з них – керівником. Від початку повномасштабної війни його підрозділи в Розівці, Кам'янці, Токмаку та Пологах опинилися в окупації. Чоловік згадує: побачивши техніку ворога, одразу почали планувати подальші дії. Працювати було важко: зник зв'язок, окупанти залякували, всіляко перешкоджали, та, попри це, виїжджати ніхто не збирався.
"Коли ще був зв'язок, то виїжджали на всі випадки. Люди часто телефонували. Нам не вистачало техніки, щоб об'їхати всі адреси. А як не стало зв'язку – виїжджали, не задумуючись. Проїжджали блокпости, показували все, що веземо і поверталися назад до пожежної частини” .
Крім гасіння пожеж під ворожими обстрілами, рятувальники підвозили людям воду, продукти, допомагали евакуйовуватися, – розповідає Юрій Голінько.
"Морально дуже важко дивитися, коли гинуть невинні люди. Коли люди похилого віку не знають, що робити".
Першого вересня, згідно з наказом керівництва, Юрій, разом із деякими колегами, виїхав до Запоріжжя. Рятувальники в Гуляйполі та Оріхові продовжують працювати під обстрілами.
“Кожну неділю ми на ці території привозимо хліб, бо майже туди не доставляється, і люди приходять. Маємо їздити і підтримувати як підрозділ, так і людей. У наших частинах Оріхова та Гуляйполя працюють "Пункти незламності" і люди туди звертаються по допомогу".
Юрій каже: болить серце за тих, хто там лишається. І після перемоги обов'язково повернеться на службу в рідні міста і села.
Читайте також
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
