Виставку "Герої мого краю. Азов" відкрили 18 лютого у Вінниці в обласному краєзнавчому музеї. Присвячена експозиція бійцям полку "Азов", які загинули, захищаючи Україну.
Ініціаторами експозиції стали рідні вінничан, які служили в полку "Азов", розповіла Суспільному співробітниця відокремленого підрозділу "Музей Мужніх" Тетяна Войнаровська.
На стендах виставки представлені матеріали про дванадцятьох жителів області. Десятеро бійців "Азову" загинули, захищаючи Маріуполь та "Азовсталь" у березні-квітні 2022. Ще один загинув під Бахмутом, інший — у 2019 році, каже Тетяна Войнаровська. Особисті речі захисників, а саме нагороди, шеврони та фотографії, надали родини загиблих.
Експозицію "Герої мого краю. Азов" відкрили в рамках виставки "України щит", яка діє в музеї з 14 жовтня минулого року.
На відкриття прийшли рідні загиблих воїнів, їх побратими, а також родини військових, які захищають країну, і тих, що перебувають у полоні.
"Наше завдання — вшанувати пам'ять героїв. Це наш громадянський обов'язок. І це історія. І прийдешні покоління мають знати події сьогодення і завдяки кому ми можемо жити і працювати, навчатися і творити добрі справи", — каже Тетяна Войнаровська.
Однією з ініціаторок виставки є мати загиблого 20-річного азовця Романа Колмикова на псевдо "Вахр" — Вікторія Колмикова.
"Світлана Ромашкан написала вірш "Вибач, солдате" і туди розмістила фото мого сина. І так краєзнавчий музей знайшов мене. І ми вирішили знайти бійців полку "Азов", які народилися чи проживали на Вінниччині. Так ми знайшли дванадцятьох", — розповідає Вікторія Колмикова.
Про бійців, каже, збирали різну інформацію, зокрема, є й вірші рідних про загиблих захисників.
Її син Роман, розповідає жінка, свідомо пішов служити у полк "Азов". Його з дев'ятого класу турбувало те, що в країні війна.
"Він з дев'ятого класу все, що робив, то це формував себе до такої битви: і фізично (займався всіма видами єдиноборства), і морально. І свідомо він вибрав полк "Азов". У ньому він прослужив більше трьох років".
Роман Колмиков був студентом Вінницького національного технічного університету.
"Ми хотіли, щоб він вчився на стаціонарі. Але його турбувало те, що в країні війна і що люди так спокійно до цього ставляться. І він обрав для себе підрозділ полку "Азов". Два місяці на базі "Азову" в Києві він проходив випробування, і психологічні тести, і фізичні. Із двадцяти людей пішли двоє: Роман і ще один хлопець з Харкова — Максим. Потім вони жили в селі Юр'ївка. У Маріуполі у них був штаб. Вони там і тренувалися, і служили", — розповідає Вікторія Колмикова.
З 24 лютого 2022 жінка дізналася, що бійці відправляють додому цивільні речі і що вони вже виїхали на "Азовсталь". Відтоді, каже, з сином спілкувалася тричі. Він нічого ніколи не розповідав, а лише говорив, що все добре і що переможуть.
"Сказав мені такі слова: "Якщо чесно, мамо, я отримую велике задоволення. Не зважаючи на те, що тут гірше Другої світової, тієї, що показують у фільмах, але я отримую задоволення". Слова, які я почула від сина ще — це "Допомагай людям", "Перемога за нами". Ні страху, нічого не було в його словах чи голосі", — каже Вікторія Колмикова.
Загинув Роман Колмиков 16 березня 2022.