Багатодітна родина з Калинівки, що на Миколаївщини, залишалась у своєму селі, попри наступ у лютому 2022 року, обстріли населеного пункту та близькість російських військ.
Як жили у підвалі, допомагали військовим та продовжували вести господарство, Віталій та Людмила розповіли кореспондентам Суспільного.
Голова родини Віталій розповідає, як допомагав укріплювати українські позиції.
"Протягом двох годин ми поставили пости тут хлопцям. Ще просили коктейлі Молотова поробити. Нас зібралось тут людей 40. Я особисто вдома робив коктейлі Молотова з хлопцями. Ми там розклали, де нам показали, але хлопці втримали, розбили колону, збили чотири вертольоти й один літак над моїм будинком підбили", — говорить Віталій.
Під час бомбардувань родина з дітьми спускалася у підвал, який облаштували необхідними речами та запасами їжі.
"Ліжко двоповерхове, речі спакували в пакети, підгузки, вода, консервація! Якщо знов бомбитимуть, повернемось у підвал. Дуже було важко. Старша дитина взагалі не могла на ноги стати, уявіть, два місяці у підвалі, аж ноги атрофувались. Діти криком кричали, плакали, боялися", — каже Людмила.
Зі слів Людмили, старша одинадцятирічна дочка в родині має інвалідність, наймолодшій дитині також з інвалідністю на початку вторгнення було вісім місяців. У підвалі родина з дітьми ховалися майже шість місяців.
"Хлопці (українські військові — ред.) зайшли 28 лютого сюди й ми почали допомагати. Мій син, я, сусід один, сусід інший. Я подзвонив старості села, кажу: "Давай, бо через п'ять-шість годин колона буде вже тут, телефонували, вони вже за Снігурівку зайшли аж", — говорить Віталій.
Сімейна пара розповідає, що їхній син разом з односельцями пригнав російський танк.
"Моя дитина пригнала сюди російський танк, викинули того росіянина біля кільця, а чоловік каже, щоб не розклався, треба щось робити. То мій син із сусідським хлопчиком повантажила цього росіянина і відвезли на Погорілівське кільце. Добре, що він там не здетонував, почали розрізати речі, а він весь був заряджений, таке ми пережили тут", — розповідають Віталій та Людмила.
Віталій та Людмила говорять, необхідно продовжувати жити та вести господарство навіть в умовах війни.
"Ми різали, продавали, за це ми й жили. Що тієї пенсії, я 2 700 грн отримую на дитину-інваліда, він — 2 450 грн. Що це таке? Треба жити, продовжувати жити. Я не боялась нічого, я в Матвіївку їздила, в Христофорівку їздила, купляли поросят. Ми звідусіль тягнули",— каже Людмила.
Читайте також
Війська РФ обстріляли Очаківську громаду на Миколаївщині: пошкоджені житлові будинки
Хранителі документів. Як Миколаївський обласний архів працює під час війни
На Миколаївщині просувають проєкт щодо завершення будівництва Ташлицької електростанції — екологиня
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.