Раніше — історик, а нині — командир стрілецької роти на позивний “Тарас”. Військовий родом з Гуляйполя Запорізької області каже: ще в 2014-му здогадувався, до чого призведе російська пропаганда. Нині чоловік боронить Україну на Донецькому напрямку.
З бійцем поспілкувалися кореспонденти Суспільного.
Вперше чоловік став на захист батьківщини у 2015-му році — пішов добровольцем. У 16-му повернувся до цивільного життя. Повномасштабну війну зустрічав в обороні Київської області. Нині підрозділ “Тараса” воює на Донецькому напрямку. Тут зібрались люди з різних куточків України та різних професій. Кожен має особисту мотивацію — розповідає військовий.
"Є землероби, робітники, айтішники. Люди доброї волі. Але всі хто не хотів, чи якось прагнув уникнути військового обов’язку, вони не в строю. Нам такі люди не потрібні. Всі хто зараз на позиціях — це стовідсотково люди впевнені в собі, і в своєму призначенні люди. В когось знищене житло, в когось більше немає цивільної роботи, хтось втратив чи втрачає родичів. В більшості теж хтось служить, воює".
На війні емоції поступово відходять на другий план, — розповідає “Тарас”. З часом ставишся до усього, як до роботи. Головна ціль — зберегти людей, позиції, свою землю.
"На скільки, за перехопленнями, реагує противник на наші подарунки. Як швидко падає їхній бойовий запал, і, як відкочуються вони, хвиля за хвилею назад. Є підтримка. На жаль, кожного разу я повторюю: “Дорога ложка до обіду”. Нам потрібна ця техніка ще на позавчора, вона нам потрібна на лютий місяць, потрібна на лютий 14-го року, а не 22-го".
Зараз нашому народу випав шанс раз і назавжди вибити росіян з Української землі — вважає “Тарас”.
"100 років тому нашим попередникам, ще в часи УНР, в часи республіки батька Махна, не вдалося відбитися від білих, від червоних, від усіх інших. Зараз у нас цей шанс є. Нарешті, вперше за весь цей час, в нас є підтримка, і ми це відчуваємо".
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
