20-річна акторка з Маріуполя Марія Бойко місяць прожила в окупованому Маріуполі. З міста вона вивезла телефони з фото та відео, де зафіксоване життя в охопленому війною та заблокованому окупантами місті. Марія показала та розповіла Суспільеому про життя без води та комунікацій, обстріли російських військ та перебування під наглядом окупантів.
Нині Марія працює в Дніпровському академічному театрі драми та комедії помічницею режисера. До повномасштабної війни дівчина була акторкою в Маріупольському народному театрі "Театроманія".
Згадує: ще 23 лютого готувалися до гастролей.
"Буквально за тиждень ми святкували, ми виграли багато нових проєктів. Ми збиралися їхати в Великобританію, щоб там робити проєкт, ми збиралися продовжувати робити наші вистави, в нас планувалося декілька прем'єр. Я пам'ятаю, 23 лютого, коли в нас була репетиція ввечері, і всі прийшли якісь такі знервовані. Ми не знали, що буде, чи планується щось, чи ні. Тоді нас дуже добре заспокоїли наші режисери", — згадує Марія.
З першого дня повномасштабної війни російські війська почали обстрілювати Маріуполь. Зникла електроенергія, газ та вода.
Це — кадри Марії, дівчина фотографувала, як люди готують на вулиці та заряджають телефони. Як збирали сніг, щоб розтопити і мати воду.
"Води банально не було. Перший час до нас ще привозили якусь воду і роздавали її, але потім, коли вже стало дуже небезпечно, люди перестали їхати. Це досить безглуздо, але люди, й ми в тому числі, набирали сніг і топили його. Якщо прорвало трубу, люди набирали цю воду. Якось її кип'ятили, щоб це було не надто негігієнічно і вживали", — продовжує дівчина.
Перші дні до сховища не ходили, каже Марія, під час обстрілів ховалися у своїй квартирі. Поки 11 березня снаряд не влучив в сусідню оселю.
"Тоді ми зрозуміли, що сидіти там небезпечно вже, тому що в нас нема половини квартири й спустилися в підвал. Але це був звичайний підвал з трубами, не якесь облаштоване бомбосховище", — каже Марія.
На той час район, де жила родина Марії, вже окупували російські війська. Всіх людей з підвалу вони перевели до захопленої міської лікарні, бо в підвалах пересиджувати вже було небезпечно, в місті точилися танкові бої. П'ять днів росіяни не випускали нікого з лікарні.
"Лікарі українські, які працювали там з 24 лютого. Ті, які вийшли на зміну, залишалися там протягом цього періоду, і, коли зайняли російські військові цю лікарню, вони змусили їх працювати на себе. Більшість цих людей, звичайних цивільних, вони були поранені або хворі. Але в пріоритетах лікарів було оперувати російських військових. Тому більшість людей просто лежали. Лікарі, звичайно, намагалися щось зробити, але інколи було пізно, інколи не було медикаментів, щоб допомогти", — згадує весні 2022-го в Маріуполи акторка.
Російські військові ставились до людей зневажливо, пам'ятає жінка.
"В них був командир, його всі звали Асітін. Це була така людина, як могла просто вільно пустити пальбу з гвинтівки, просто в стелю, бо їй там щось не сподобалося. Оцей стан напруження. Ми постійно жили в ньому", — згадує дівчина.
Виїхати Марії з родиною та собакою вдалося наприкінці березня зеленим коридором. 20 кілометрів пройшли пішки. Дівчина заховала та вивезла телефони з фото та відео.
З квітня живе в Дніпрі, з вересня працює в театрі помічницею режисера. Найближчим часом Марія планує повернутися до ролей.
Читайте ще
Батько мстить за сина, який загинув у Маріуполі: історія родини Біликів з Лозової
"Моє серце — на Донеччині": історія священника, який пережив полон
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram