"Нас об’єднало прагнення наблизити перемогу": як працює соціальний цех з пошиття військової форми на Дніпропетровщині

"Нас об’єднало прагнення наблизити перемогу": як працює соціальний цех з пошиття військової форми на Дніпропетровщині

Ексклюзивно
"Нас об’єднало прагнення наблизити перемогу": як працює соціальний цех з пошиття військової форми на Дніпропетровщині
Фото: Суспільне Дніпро

Щодня впродовж 11 місяців у Нікополі на Дніпропетровщині кравчині Благодійного фонду “Нове життя” шиють форму та амуніцію для військових. Попри постійні обстріли міста 12 фахівчинь поєднують волонтерство з основною роботою.

Наталя і Світлана – професійні кравчині. Долучилися до пошиття військові форми та амуніції 4 березня. Розповідають: побачили оголошення в соцмережі, що в цех шукають кравчинь.

"Потрібно було вгамувати свою нервову систему, заспокоїтися, а тим більше я професійна швачка, тому і приєдналася. І ось так я бігом-бігом до дівчат, і допомагаємо, працюємо від початку повномасштабної війни", – каже Світлана.

"Нас об’єднало прагнення наблизити перемогу": як працює соціальний цех з пошиття військової форми на Дніпропетровщині
Кравчиня Світлана. Фото: Суспільне Дніпро

Тетяна – непрофесійна швачка, але працювала у цеху ще до початку повномасштабного вторгнення – шила маски.

"Це для мене радше хобі. Ще до 24 лютого мене покликали шити маски. А вже після вторгнення я так і залишилась працювати в цеху. Ми всі шиємо все: є замовлення на підсумок – шиємо підсумок, потрібна плитоноска – шиємо плитоноску. Ми все вміємо шити", – каже Тетяна.

"Нас об’єднало прагнення наблизити перемогу": як працює соціальний цех з пошиття військової форми на Дніпропетровщині
"Нас об’єднало прагнення наблизити перемогу": як працює соціальний цех з пошиття військової форми на Дніпропетровщині. Фото: Суспільне Дніпро

Руслана Ізюменко, співзасновниця благодійного фонду “Нове життя”, розповідає, що соціальне виробництво було відкрите до війни. З початком повномасштабного вторгнення зібрався колектив дівчат-волонтерок, і нині в цеху працює 12 кравчинь.

“Перше повідомлення в нашому робочому чаті було: “Що потрібно, чим допомогти? Чи цілий цех?”. Нас об’єднало прагнення наблизити перемогу. Дівчата часто працюють і у вихідні. А поняття свят для них взагалі не існує. 1 січня для дівчат не було святом. Ми мали велике замовлення. То всі вийшли й працювали”, – розповіла Руслана Ізюменко.

За словами Руслани, вироби шиють за власноруч розробленими зразками. Але спочатку були проблеми із тканиною.

“На початку березня запит від військових був на плитоноски, розгрузки. Тому наші дівчата самі розробляли лекала, для цього за основу брали "натівські" стандарти", – додала жінка.

Зараз постачання тканин налагоджене, зазначила жінка. Також в цеху почали пошиття одягу та термобілизни й для жінок-військових.

Читайте також

"Я і кричала, і плакала". Дві історії людей, які врятувалися під час ракетного удару по багатоповерхівці Дніпра

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок