25 січня видання The New Yorker опублікувало документальний короткометражний фільм "Я не хотіла знімати воєнний фільм" української режисерки Надії Парфан.
"Надія Парфан була за кордоном, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. У цьому особистому фільмі-есе вона документує своє болісне повернення додому", – ідеться в описі стрічки.
"Вся моя сім'я, друзі та колеги були в Україні. Я була далеко і не могла допомогти. (…) Я почувалася винною, самотньою і безмежно безпорадною. Єдине, що залишалося, — це новини з дому", – говорить сама Надія у стрічці.
Надія Парфан – українська режисерка, співзасновниця Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики "86" у Славутичі, онлайн-кінотеатру Takflix та компанії-дистриб'ютора документального кіно 86Prokat.
У липні 2019-го на Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася прем'єра першого повнометражного документального фільму Парфан "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго".
Також зняла фільми "Жінки, що грають в ігри", "Reve ta Stohne" on tour", "Я не хотіла робити фільм про війну".
Надія Парфан: "Наша культура давно готова, щоб замістити радянське і російське"
Стрічку "Це побачення" української режисерки Надії Парфан відібрали до міжнародного короткометражного конкурсу 73-го Берлінського кінофестивалю.
Це історія про столицю країни, в якій триває повномасштабна війна, але не припиняється життя у всіх його проявах.
Всього до конкурсної програми Berlinale Shorts 2023 увійшло 20 короткометражних фільмів. Лауреати стануть відомі під час офіційної церемонії народження 25 лютого.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!
