Історія одного шедевру. "Насолода коханням": від Жана-Поля Мартіні до Елвіса Преслі

Історія одного шедевру. "Насолода коханням": від Жана-Поля Мартіні до Елвіса Преслі

Історія одного шедевру. "Насолода коханням": від Жана-Поля Мартіні до Елвіса Преслі

Через пандемію та карантин багато хто забув, на вулиці вже весна (нехай місцями прохолодна, зате свіжа) – пора кохання, яка надихає поетів, музикантів, письменників і художників.

Французький письменник Жан-П'єр Кларіс де Флоріан народився навесні, а на 29 році життя подарував світу один із найчуттєвіших рядків: "Насолода коханням триває лиш мить. Біль кохання – усе життя". В ефірі Радіо Культура ведучий Микола Аммосов розповідає історію створеного у XVII столітті шедевру, що радує нас і донині.

1784 року в Парижі вийшло друком оповідання 29-річного Жана-П'єра Кларіса де Флоріана "Селестина". Твір одразу став хітом. Він надихнув 41-річного композитора Жана-Поля Ежіда де Мартіні, офранцуженого баварця, справжнє ім’я якого Йоган Пауль Егідій Мартін. Обидва автори були помітними постатями. Жан-П'єр – далекий непрямий родич Вольтера, член Французької Академії. Його влучні фрази стали афоризмами. Наприклад, вислів "Добре сміється той, хто сміється останнім" – з байки "Два селянина і хмара".

Читайте також: "Антологія українського альбому. Один в каное"

Мартіні теж не пас задніх: був придворним композитором Марії-Антуанетти, автором музики на шлюб Наполеона та реквієму на роковини страти Людовіка XVI. Але в історію вони обидва увійшли передусім як автори "Насолоди коханням" – "Plaisir d’amour".

У середині ХІХ століття Гектор Берліоз аранжував пісню для симфонічного оркестру, а на початку ХХ вірш де Флоріана цитували у своїх творах Герман Гессе та Роберт Андерсон. Пісня набула особливої популярності 1961 року – дивним чином її одночасно записали одразу кілька виконавців. Зокрема і француженка Колетт Ренар.

Аранжування здійснив її тодішній чоловік і керівник оркестру, Реймон Ле Гранн. Нам значно відоміші його син та дочка від першого шлюбу – Мішель, славетний композитор, та Крістін – блискуча співачка й виконавиця головної вокальної партії у фільмі "Шервудські парасольки".

Того ж 1961-го на цю пісню поклали око продюсери Елвіса Преслі, але у притаманному стилі підредагували її – від Мартіні у першому заспіві прибрали першу вісімку за тактом і повністю переписали середню частину. Текст – не перекладали, написали новий, і вийшло – "Я не можу не покохати тебе". До честі авторів римейку, перша фраза в них у стилі Флоріана – "Мудрі кажуть – поспішають лише дурні". Після Преслі були Боб Ділан, Бренда Лі, Мері Хопкін, Бон Джові, Макл Бубол і ще десятки виконавців.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди