Лауреатка "Золотої Дзиги" - про фільм "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго"

Лауреатка "Золотої Дзиги" - про фільм "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго"

Лауреатка "Золотої Дзиги" - про фільм "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" Facebook Nadia Parfan

"Мені хотілося, щоб стрічка якось змінила чи вплинула на реальне життя підприємства", - так говорить про документальний фільм "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" режисерка Надія Парфан. Чи здійснилося її бажання та як сприйняв глядач цю стрічку, режисерка розповіла журналістам Суспільного.

Завдання перед глядачем

Надія Парфан народилася в Івано-Франківську в родині комунальників. Дід Надії був директором та засновником "Івано-Франківськтеплокомуненерго" у 1960-х роках. Мама жінки ще досі працює там та співає у хорі.

"Робота на підприємстві важка. Я з цим жила і помітила, що люди навколо мене мають дуже стереотипний образ про комунальників. І з ним пов’язано багато негативних емоцій. Перше завдання, яке я собі ставила, – змінити світ комунального господарства і змусити людей по цей бік екрану пережити якусь емпатію, прожити цей досвід, який проживає, наприклад, диспетчерка, до якої ми дзвонимо сваритися. Не можна складні системні проблеми опускати на рівень окремої людини і зганяти на неї свою злість. Найцікавіше режисерське запитання – що з цього всього вийде?", - говорить Надія Парфан.

"Я абсолютно приголомшена тим, як фільм розкрився в Україні", - режисерка Надія ПарфанFacebook Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго

"Я абсолютно приголомшена тим, як фільм розкрився в Україні", - режисерка Надія Парфан

"Я приголомшена тим, як фільм розкрився в Україні"

Команда над фільмом працювала впродовж трьох років – два роки зйомок та рік монтажу. Проте, каже Надія Парфан, думала, що впораються швидше.

"В якийсь момент мені просто хотілося його доробити, бо це, як синдром тролейбуса в заторі – ти купуєш квиток, їдеш, тролейбус потрапляє в затор і ти думаєш: я вже купила квиток - виходити чи почекати, чи ми доїдемо. Багато фільмів не доходять до фінальної точки. Для мене перемога – це коли просто доробив фільм. Я чекала, що стрічка буде більш фестивальною і міжнародною. Та я абсолютно приголомшена тим, як фільм розкрився в Україні", - зазначила режисерка.

Фестивальна історія документального фільму "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" непогана, розповідає Надія Парфан. Нещодавно стрічку презентували на німецькому фестивалі. Проте в Україні фільм викликав резонанс, вважає режисерка.

Після виходу фільму лише компенсували свої витрати

Окрім трьох років створення стрічки команда витратила рік на дистрибуцію. Проте ніхто із творців фільму не заробив грошей – тільки після того, як кіно завершили, знімальна група отримали невелику оплату за свою роботу, розповідає Надія Парфан.

"А ми з продюсером фільму, можна сказати, нічого не отримали. Вже потім з продажів, з призів і деяких нагород ми компенсували свої витрати", - зазначила Надія Парфан.

Бюджет фільму "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" склав трохи більше мільйона гривень. На думку Надії Парфан, цих грошей було недостатньо для зйомок. Насправді, на зйомку такого кіно треба було витрати приблизно два мільйони гривень.

"Більшість людей, які працювали, вперше вийшли на таку дистанцію. Тому ми, звісно, не дорахували, і бюджет вийшов заниженим. Ми собі недоплатили, багато всього робили по бартеру, по знайомствах або за заниженими цінами. Більше так робити не хочемо і, сподіваюсь, не будемо", - сказала Надія Парфан.

"Я абсолютно приголомшена тим, як фільм розкрився в Україні", - режисерка Надія ПарфанFacebook Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго

"Я абсолютно приголомшена тим, як фільм розкрився в Україні", - режисерка Надія Парфан

В українське кіно не вірять

Попри те, що стрічку в Україні оцінили і кінокритики, і глядачі, команда стикнулась із проблемою поширення фільму. Зокрема, в Україні не захотіли купувати стрічку телеканали. Натомість, фільм "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" купив найбільший південно-азійський канал в Японії, який дивляться близько 50 мільйонів сімей.

"В Україні телебачення є похідним від олігархічного бізнесу, має політичні інтереси і майже не купує такий продукт. Документальне кіно можуть купити хіба за якісь смішні гроші. Друге – це кінотеатри, якими завжди люблять міряти успіх фільму. Але в нас дуже недорозвинена мережа кінотеатрів. Коли фільм виходив, то був парадокс: перший в історії фільм про місто Івано-Франківськ, а ми чудом домовились про прем’єру в одному із кінотеатрів, та мова йшла про один показ. В іншому кінотеатрі нам вдалося потримати фільм у прокаті трохи довше, але за сприяння міського голови, який у фільмі взагалі показаний трохи іронічно. При цьому зали були переповнені, але адміністрація кінотеатру таки не йшла назустріч. Ми знімаємо кіно, воно класне, люди хочуть його дивитися, але немає де. Івано-франківський кінотеатр має бути зацікавлений у тому, щоб показати фільм про Івано-Франківськ", - додала режисерка.

З першого лютого 2020-го року фільм доступний для легального перегляду на онлайн-платформі Takflix. Там перегляди фільму й досі оптимістичні, розповідає Надія Парфан.

"Кожного дня квитки продаються, це дуже радує. Ще досі потенціал фільму не вичерпаний. Це історія поколінь, це фільм, який наводить мазки між поколіннями. Я побачила, як світ креативного класу відчув світ комунальників. І це дуже приємно, бо це, власне, було моєю ціллю", - сказала Надія Парфан.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди