«Мамо, я жити хочу»: розповідь жительки Бахмута, яка виїхала до Полтавщини

«Мамо, я жити хочу»: розповідь жительки Бахмута, яка виїхала до Полтавщини

«Мамо, я жити хочу»: розповідь жительки Бахмута, яка виїхала до Полтавщини
Суспільне Полтава

Наталія Пожидаєва з міста Бахмут Донецької області разом із сином через війну переїхали на Полтавщину. Чотири місяці вони проживають у Коломацькій громаді. Про обстріли у Бахмуті під час повномасштабного вторгнення та шлях евакуації Наталія Пожидаєва розповіла Суспільному.

Наталії Пожидаєвій 47 років. До вересня 2022-го жінка разом із сином проживала у Бахмуті Донецької області. За її словами, спочатку російські війська вели обстріли за містом, а згодом і по самому населеному пункті.

Спочатку був один район, потім інший, а потім дійшла черга до нас. Щодня обстірлювали. Зранку встаєш, вулиці немає. Немає ні будинків, ні воріт, ні дверей, ні парканів, узагалі нічого немає.
«Мамо, я жити хочу»: розповідь жительки Бахмута, яка виїхала до Полтавщини
Переселенка з Бахмута, Наталія Пожидаєва. Суспільне Полтава

Син Наталії ночував у підвалі, а жінка залишалася в будинку, бо через стан здоров'я не могла спускатися.

Спочатку у нас відключили газ по місту, потім відключили воду, бо розбили водоканал, а третьою відключили електрику. У кожного у дворі робилася пічка з цегли. І ми на тій пічці вигадували, щось робили. Пам’ятаю, я консервую помідори і чую, що щось вибухнуло сильно. Дивлюсь – у мене немає вікон у залі, немає частини паркану. Чую, що через два будинки у сусіда вибухнув снаряд.

Після одного з обстрілів у будинку Наталії знесло дах, батареї, вікна та паркан. Без пошкоджень залишився лише кондиціонер на стіні, пригадує жінка.

Чуємо, летить. Женя (син Наталії Пожидаєвої – ред.) встиг у підвал заскочити, бо ми на ґанку сиділи, а мене сусід схопив, притиснув у кутку, де немає вікон, самі стіни. Летіли вікна, шифер, ворота знесло, лише стовпчики лишилися. Це були лічені секунди. Я тоді нічого не розуміла. Я кажу: «А що мені тепер робити?» У мене немає ні вікон, ні дверей. Так два дні я просиділа. Я вдягла дублянку і сіла у кріслі у кутку. Син ночував у підвалі. Коли нас повністю розбили, ми два дні просиділи. Женя, мій син, сказав: «Мамо, я жити хочу». Ми зібралися і поїхали.
«Мамо, я жити хочу»: розповідь жительки Бахмута, яка виїхала до Полтавщини
Наталія розповідає, як волонтери допомагали виїхати з Бахмута. Суспільне Полтава

Із Бахмута їх маршрутками вивозили волонтери. 12 вересня Наталія із сином мали приїхати до міської ради, щоб їх евакуювали. Від дому до місця призначення йти 15 хвилин, каже жінка.

Але довелося об’їжджати, бо у нас перебиті усі мости. Ми об'їжджали дуже довго на скутері. Автомобілі туди не пропускали. Приїхали дві маршрутки, завантажили людей. По місту їздив автомобіль, усім говорили, щоб евакуювалися, бо тут небезпечно. Привезли у Покровськ (місто у Донецькій області – ред.), там нас погодували. Далі сіли у потяг, довезли нас до Дніпра. Нас волонтери зустріли. Ми переночували там у церкві. Ми сказали, що їдемо до Полтави. У нас тут, у Коломацькому, були знайомі, вони виїхали (з Бахмута – ред.) у липні, бо не витримали.

13 вересня Наталія із сином приїхали на Полтавщину. Спочатку жили у селі Коломацьке, згодом їх перевели до сусідньої Степанівки. У селі для внутрішньо переміщених осіб відремонтували приміщення колишньої школи. Тож 2023-й рік Наталія та її син зустрічали разом зі ще чотирма переселенцями на новому місці.

Увечері ми сіли, посередині кімнати поставили стіл, накрили. Я холодець зварила, тітка Світлана салати зробила, у кого що було.
«Мамо, я жити хочу»: розповідь жительки Бахмута, яка виїхала до Полтавщини
Наталія Пожидаєва з Бахмута в'яже теплі речі. Суспільне Полтава

Щоб чимось себе зайняти, жінка читає та почала в’язати. За її словами, з тими, хто лишився у Бахмуті, зв’язку немає.

Стільки років прожити, скільки ми усього нажили, а тепер ми безхатьки. У нас нічого немає. Навіть якщо щось залишилося і його не повиносили, воно згниє, бо даху немає. Син показував, коли Зеленський був у Бахмуті. Душу роздирає, бо розумієш, що хтось там ще залишився.
На початок