"Діти плакали. Ми не знали, що робити". Історія родини переселенців, яким вдалося евакуюватися до Запорізького району

"Діти плакали. Ми не знали, що робити". Історія родини переселенців, яким вдалося евакуюватися до Запорізького району

"Діти плакали. Ми не знали, що робити". Історія родини переселенців, яким вдалося евакуюватися до Запорізького району
Фото: Суспільне Запоріжжя

Через втрату житла і загрозу опинитися в окупації сім'я Василенків виїхала з села Дорожнянка Пологівського району. Не встигли зібрати нічого, без документів і речей батьки з двома дітьми спочатку оселилися у Гуляйполі, згодом знайшли прихисток у селі Розумівка Запорізького району.

За місяць до початку повномасштабної війни Віктор і Наталя Василенки купили хату в селі Дорожнянка Пологівського району. Під час ворожих обстрілів будинок був зруйнований і згорів дощенту.

"Діти плакали. Ми не знали, що робити". Історія родини переселенців, яким вдалося евакуюватися до Запорізького району
Фото: Суспільне Запоріжжя

Віктор Василенко згадує, був на роботі в Гуляйполі, коли зателефонувала дружина і повідомила, що починають наступати окупанти:

"Коли я виїжджав, на блокпосту мені сказали: “Ви їдете на свій страх і ризик”. А мені треба було якось сім’ю забирати. Ну я ото поїхав і забрав. А поки я їхав, жінка дзвонить і каже: ”Швидко приїжджай до нас, вже розбомбили хату”. Ну я швиденько поїхав. Не встигли ні взять документи, нічого. І от переїхали назад — до Гуляйполя".

"Діти плакали. Ми не знали, що робити". Історія родини переселенців, яким вдалося евакуюватися до Запорізького району
Віктор Василенко. Фото: Суспільне Запоріжжя

Чоловік каже, все трапилося за один день, тому подбати про житло завчасно можливості не було:

"Ми в Гуляйполі жили півтора місяці у мене на роботі. Нас там було 27 людей. У підвалі ми жили. Потім уже почало прилітати й туди. І сусід нас вивіз. Ні документів не було, нічого. Добрі люди помогли. Потім приїхали в “Епіцентр”, звідти вже в соцслужби".

Мати Наталя Василенко розповідає, діти дуже сильно перелякалися: "Дуже діти плакали. Ми не знали, що робити. Сиділи в погребі. Хлопчик у мене з пороком серця вродженим. Розпереживався, почав блимати. Зараз ми п'ємо ліки".

"Діти плакали. Ми не знали, що робити". Історія родини переселенців, яким вдалося евакуюватися до Запорізького району
Наталя Василенка. Фото: Суспільне Запоріжжя

Після приїзду до Запоріжжя, родині зібрали кошти на виготовлення документів: "До РАЦСу возили, зробили нам свідоцтво про шлюб, два свідоцтва про народження дітей".

Зараз родина Василенків оселилася в Розумівці Долинської громади, де знайти домівку і необхідні речі допомогли волонтери.

"Я така була рада, що нам дали хату. Я старалась, щоб було все добре для дітей. Спочатку їм тут важко було. Тепер нічого. Усе добре. Вони раді. Учителі їх дуже люблять. Нам видали книжки у школі. Ми за жодну книжку не платили. Це нам батьки допомогли".

"Діти плакали. Ми не знали, що робити". Історія родини переселенців, яким вдалося евакуюватися до Запорізького району
Фото: Суспільне Запоріжжя

Голова Долинської об'єднаної громади Богдан Федчук каже, будинок, який надали сім'ї, передали разом з матеріалами для опалення помешкання:

"Ми визначилися, що поки ми їх влаштуємо в цей будинок, який три роки пустував. Для сімейного лікаря ми придбали його. Ну лікарі не дуже потребували цієї хати. І ми влаштували в цей будинок їх. Цю будівлю, коли ми їм віддали, тут було і вугілля, і дрова".

"Діти плакали. Ми не знали, що робити". Історія родини переселенців, яким вдалося евакуюватися до Запорізького району
Богдан Федчук. Фото: Суспільне Запоріжжя

Зараз родина Василенків обжилася на новому місці, та все одно мріють повернутися додому.

Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber

На початок