«Радянська влада викорінювала святкування Різдва», - полтавська етнографиня

«Радянська влада викорінювала святкування Різдва», - полтавська етнографиня

«Радянська влада викорінювала святкування Різдва», - полтавська етнографиня
Сергій Васильківський "Різдвяні святки на Полтавщині"

Різдво в Україні спочатку відзначали як перемогу світла над темрявою, а згодом – як день народження Ісуса Христа. З приходом Радянського Союзу це свято намагалися викорінити, вважає керівниця фольклорного відділу вокально-хорової студії «Домінус» етнографиня Аліна Зінченко. Про це вона розповіла у подкасті «Стара Полтава». Більше про традиції святкування Різдва на Полтавщині читайте у матеріалі Суспільного.

Раніше Новий рік святкували навесні

Раніше рік починався тоді, коли й посівна. Бо це було найголовніше для людей, розповідає Аліна Зінченко

«Новий рік починався не так, як ми знаємо, а у березні навесні. Недарма у цих піснях про щедрик ми чуємо «прилетіла ластівочка». Зрозуміло, що це було весною. Святкували, коли зима починає відступати, коли починає збільшуватися день, а ніч коротше. І цей ритуал, коли світло перемагає темряву, це і було свято. А з приходом християнства свято стали святкувати як день народження Ісуса Христа. Тоді також співали колядок, щедрівок».

Культ хліба та пшениці

В основі цих святкування завжди був хліб, врожай та все з ним пов’язане, розповідає Аліна Зінченко.

«Культ пшениці, хліба – це ж найголовніше для людей. Вони жили від врожаю до врожаю. Раніше в оселях, до речі, стояв же дідух – це сніп, який зібраний під час жнив. Не ялинка як зараз. І відповідно тексти колядок і щедрівок були про це».

Сакральне значення колядок та щедрівок

За словами Аліни Зінченко, українці вважали, що під час колядування люди перебували між вимірами у фантастичному світі. Вірили, що побажання, які говорили цього дня, здійсняться наступного року.

«13-го святкували Меланки, 14-го - Василя. Вважалося, що Меланка – це прототип богині МокошіМокоша - язичницька богиня милосердя, жіночої працелюбності та майстерності, родючості та животворної жіночої сили. А Василько – ДіонісаДіоніс - бог рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства. Саме в цю ніч піч гарненько вимащували. На ній нікому не дозволялося спати. Бо свято вірилося, що спустяться Меланка і Василько в цю ніч, аби народився новий рік. На піч викладали дві хлібини одна на одну і перев’язувалися. Також викладався часник, щоб відлякати нечисть. У цей день по усій країні ходить багато гуртів, в кожному з якого є перевдягнена Меланка і Василько. Це щоб заплутати нечисту силу і вона не знайшла, де справжній Василько та Меланка».

Чи треба колядувати під час війни

Під час війни традиційні обряди мають особливу силу, розповідає Аліна Зінченко. Бо у них прихована сили та мудрість наших предків.

«Колядка потрібна, щоб запрограмувати наш народ на перемогу, налаштувати людей на позитивну хвилю, якої людям не вистачає. Війна гнітить людей – здається, що темрява і немає просвіту попереду. Це як ясна зірочка, щоб налаштувати внутрішній камертон людини на радість, світло і все хороше».

Радянська влада придушувала традиції

За словами Аліни Зінченко, за радянських часів Різдво забороняли відкрито святкувати. Колядування та щедрування намагались викорінити.

«Кожному вирішувати – чи ти будеш дотримуватися традицій, яких споконвіків дотримувалися наші пращури, чи будеш випікати калиту, робитимеш кутю, чи стоятиме дідух вдома. Це залежить особисто від кожної людини».

Повну версію розмови щодо традицій святкувань Різдва слухайте на подкаст-платформах Суспільного.

Читайте також

«Полтава відстала на пів року»: представник УІНП Олег Пустовгар про деімперіалізацію

На початок