З початку повномасштабного наступу російські війська за допомогою тактики валу тіл понад п'ять місяців штурмували ключові позиції Збройних сил України. Окупанти вщент зруйнували декілька населених пунктів Луганщини, але втратили там близько 15 тисяч осіб особового складу. Як розвивались бойові дії на Луганщині останні десять місяців та якою ціною російська армія взяла область під контроль.
28 лютого, 15:00. Російські війська вперше обстріляли центральні вулиці міста Сєвєродонецьк. Під час цього обстрілу загинула одна людина.
"На жаль, тільки що обстріляний Сєвєродонецьк, вулиці Гагаріна, Донецька, Федоренка. Є прямі попадання снарядів між будинками в легковий автомобіль. Декілька людей поранені й, на жаль, одна цивільна людина загинула. Ну, оце такий собі руський мир", — прокоментував обстріл начальник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.
2 березня. У населених пунктах довкола Сєвєродонецька відбувались бойові дії. Росіяни вперше намагаються зайти у місто.
Про один із цих боїв у селі Воєводівка розповідає військовослужбовець ЗСУ Михайло Лука з позивним Магнат. За його словами, захисники із однією гарматою протистояли двом танкам.
"Це один з таких боїв, де брав участь комбат. Я там не був присутнім. У Воєводівці одною гарматою проти двох танків — це був важкий, складний бій під час того, як проривалась ворожа ДРГ по флангах. Після декількох годин вдалося ліквідувати як танки, так і ворожі ДРГ. І атака була на той момент зупинена", — розповідає Магнат.
Того ж дня на іншому напрямку росіяни обстріляли Попасну. Перший снаряд впав з боку міста Первомайськ 2 березня, й одразу загинула перша цивільна людина, згадує начальник Попаснянської міської військової адміністрації Микола Ханатов.
"Вже з часом ми зрозуміли, що росіяни й російські окупаційні війська хотіли захопити нашу столицю, столицю України, Київ. І їм не потрібно було б заходити на ті території, які були більше підкріплені Збройними силами України. Але, я так розумію, коли росіяни усвідомили, що неможливо їм взяти Київ, то вони вже почали наступ безпосередньо на території, які межували з тимчасово окупованими територіями з 2014 року. Й вже почали йти на Попасну", — пояснює бойову ситуацію Микола Ханатов.
Наступні дні армія загарбника почала масовано атакувати місто.
"Вони ж не шкодують, ані своїх людей, ані наших територій. Вони просто обстрілювали наше місто, чим тільки можливо. Використовували все, що в них було на озброєнні. Це була артилерія, авіація, фосфорні бомби, тобто для них принципово було зайти в Попасну, а нам принципово було не віддати Попасну", — переконаний Микола Ханатов.
1 квітня в районі Попасної пара російських гелікоптерів Мі-28 виконували стрільби некерованими ракетами. Після цього збройні сили з ПЗРК збили один з таких, потрапивши у хвостову частину.
За словами Миколи Ханатова, Попасна була форпостом для тих територій Луганщини, які не були окуповані, коли впало місто, взяли Гірське, Сєвєродонецьк, Лисичанськ.
"Ті два місяці, що наші військові протримали Попасну, була можливість у всієї нашої країни триматись, готуватись для більш відповідальних боїв. Після Попасної одразу, через 25 кілометрів знаходиться Бахмут, й ви бачите, що наші настільки підготувались, що вже декілька місяців вони не можуть просто зайняти місто Бахмут", — каже начальник Попаснянської ВА.
8 травня Сергій Гайдай офіційно оголосив, що місто Попасна під тимчасовою окупацією. Тим часом з іншого флангу росіяни намагались форсувати річку Сіверський Донець у районі Білогорівки. Це дало б їм змогу перерізати трасу Лисичанськ-Бахмут.
Росіяни тричі прокладали понтонні переправи через Сіверський Донець, та кожного разу ЗСУ давали їм відсіч. За допомогою артилерії українські військовослужбовці зупинили форсування, знищивши близько тисячі російських військових та сотню одиниць техніки.
"Тактика називається "а раптом пощастить". Але наша розвідка добре доповіла про їхні спроби форсувати Сіверський Донець. Я пригадую, що тоді була атака на Воєводівку й на інші населенні пункти, й хлопці викликали підтримку артилерії. В нас не було можливості це робити, тому що всі працювали на Білогорівку. Тобто хлопці з розумінням вже потім відносились, але за результатами роботи — в Білогорівці була дуже успішна операція з нашої сторони", — аналізує Михайло Лука.
20 травня росіяни стріляють з установки 2С4 "Тюльпан", влучають у Павлоградській міст та руйнують його, чим ускладнюють евакуацію місцевих жителів, та вже наступного дня ЗСУ знищують той самий “Тюльпан”.
26 травня росіяни проникли до готелю "Мир", що знаходився на околицях Сєвєродонецька. Зав’язуються вуличні бої.
"Перевага ворога була в живій силі, техніці. Й у нас просто не було можливості на той момент вести оборону проти тої кількості озброєння та тої кількості техніки та людей, що були задіяні при штурмі Сєверодонецька і Лисичанська. Тому ми вигравали лічені дні, останні місяці, коли ми були в Лисичанську. Кожен день був на вагу золота для того, щоб нормально підготувати оборону, по якій зараз ведуться бої", — розповідає Магнат.
3 червня до оборони Сєвєродонецька доєднався іноземний легіон. На той час під ворожим контролем перебувало 70 відсотків міста, а Збройні сили України зайняли оборонні позиції на території Сєвєродонецького підприємства "Азот"
Військовослужбовець каже, що ворог на той час кинув всі сили для того, щоб захопити Луганську область.
"Це був другий по складності напрямок після Маріуполя, вважаю, що ми виграли достатньо велику кількість часу тим озброєнням, яке в нас було. Щоб дати можливість країні підготуватися, отримати більше західного озброєння для побудування майбутньої оборони. Після того, як ми були змушені відступати із Сєвєродонецька, Лисичанська, й зараз вже від Білогорівки по Павлівку — можна сказати, що фронт зупинився, і досить успішно тримаємо оборону", — переконаний Михайло Лука.
Наприкінці місяця Сєвєродонецьк остаточно був захоплений росіянами, а вже 3 липня через перевагу у живій силі та техніці українські військові відійшли на більш укріплені позиції з Лисичанська.
Військовий експерт Дмитро Снегірьов вважає, що передумовою взяття Луганщини було використання заборонених зразків техніки.
"В першу чергу мовиться про важкі вогнеметні ТОС-1А "Сонцепек". По-друге, застосування за не цільовим призначенням систем дистанційного розмінування УР77 й УР77 "Переортиця" — це системи дистанційного розмінування, які власне використовувались для фактичної руйнації оборонних позицій ЗСУ в умовах міської забудови. Тобто виникав ефект об'ємного вибуху, який руйнував все живе, в тому числі приводячи до чисельних фактів загибелі серед цивільного населення", — аналізує тактику росіян Дмитро Снегірьов.
На його думку, отримати контроль над Луганщиною війська РФ змогли, поклавши на її території до 15 тисяч своїх солдатів.
"Ще можемо говорити власне про тактику росіян — це дійсно тактика так званого валу тіл, тобто коли коштом чисельної переваги в живій силі, вони намагались продавити позиції збройних сил України, фактично тілами. До речі досить показово, що саме після боїв в Луганській області й чисельних втрат в особовому складі, приймається рішення про так звану мобілізацію", — каже військовий експерт.
Саме після цього російське керівництво прийняло рішення про мобілізацію чоловіків з колоній, каже Дмитро Снегірьов.
Що відомо про звільнення Луганської області
- Українські військові отримали наказ вийти з Сєвєродонецька на більш укріпленні позиції
- 5 липня осійські окупанти в районі Білогорівки намагались перерізати автошлях Лисичанськ-Бахмут
- На 6 липня Луганщина на 100% не окупована
- 130 днів спротиву: окупація Луганської області Росією. Хронологія подій
Читайте також
Чому Кремінна — стратегічний населений пункт в ланці оборони російської армії. Пояснюють в ОВА
Голова Луганської ОВА розповів, що буде після повної деокупації області
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook та Instagram