Іван Марунич: "Мрію, щоби Україна стала центром світу, куди будуть тягнутися люди"

Іван Марунич: "Мрію, щоби Україна стала центром світу, куди будуть тягнутися люди"

Іван Марунич: "Мрію, щоби Україна стала центром світу, куди будуть тягнутися люди"
Фото: Ігор Ткач (Радіо Промінь)

Іван Марунич — не тільки музикант і лідер гурту Karta Svitu, але й автор сотень найсмішніших жартів і мемів останніх років. Традиційно наприкінці року в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь Іван підбиває підсумки року та згадує найепічніші моменти. Про місце гумору на війні, бачення України майбутнього і свою суперсилу артист розповів в інтерв'ю Ксенії Івась.

Як би ти характеризував цей рік двома словами?

Найскладніший і найгероїчніший.

Багато артистів зізнаються, що 24 лютого для них було як сніг на голову. Якими були твої перші емоції на початку повномасштабного вторгнення?

Не скажу, що прямо це було "сніг на голову". Останні декілька років ми їздили з артистами до військових, а останні місяці перед повномасштабним вторгненням ми грали концерти для військових вздовж кордону. І звісно, сумно це визнавати, але це вже тоді було в повітрі. Військові вдавали, що все добре, аби обмінюватися з нами тою енергією, яку ми їм віддавали. Але все ж було зрозуміло, що щось має статися. Тому 24 лютого — можливо, через попередню комунікацію з військовими — не було як сніг на голову. Але для нас всіх це все одно був шок.

Але ми вистояли, переломили цю ситуацію. Ми зараз у студії в центрі Києва, грає українська музика, ми святкуємо Різдво в українській столиці. І це значить, що ми на правильному шляху. Весь світ за нас, правда за нами і ми обов'язково переможемо.

Іван Марунич: "Мрію, щоби Україна стала центром світу, куди будуть тягнутися люди"
Іван Марунич. Фото: Ігор Ткач (Радіо Промінь)

Які перші реакції людей на війну тобі запам’ятались?

Якщо згадувати весь рік, то перші згадки – це концерти. Спочатку це були концерти для військових, тому що не одразу були доречні концерти для цивільних. Люди були в такому стані, в якому було зовсім не до музики. А от концерти для військових ми почали грати майже відразу (як це стало доречно, звісно).

Ці очі незабутні. Тому що хлопці та дівчата, які захищають нашу країну, вони на цих концертах так слухають пісні, як не слухають ніколи на звичайних, цивільних концертах: кожне слово, кожну ноту, дивляться тобі в очі. Після концертів до тебе підходять просто обіймають, ніби ти їх брат або син (якщо люди старшого покоління). А так і є, тому що цього року вся країна ніби одна велика родина згуртувалася. Тому що розуміють, що крім цієї землі у нас немає нічого більше, і її треба боронити. Тому що це ми робимо не тільки для себе, і навіть не тільки для наших дітей, але й для наших онуків, правнуків і так далі.

"Колись я вирішив грати на гітарі й писати пісні, і якщо завдяки цьому вдалося зберегти комусь життя та здоров'я – то це чудово"

Після того, як люди почали відходити від першого шоку повномасштабного вторгнення Росії, всі мобілізувалися, почали допомагати один одному і армії з подвійною силою. Хто з артистів, блогерів, друзів найбільше вразив тебе в цьому плані?

Мені просто приємно, що ми одразу зібралися усією командою, якою попередні роки їздили з благодійними концертами. Нам не треба було витрачати час на контакти й домовленості: ми одразу зібралися з Арсеном Мірзояном, Олександром Положинським, який перші декілька місяців також виступав на концертах для військових, перш ніж долучився до лав ЗСУ. Я зловив себе на думці, що всі люди, до яких я ставився з повагою саме через їх позицію до повномасштабного вторгнення, всі проявили себе якнайкраще. І мені дуже приємно, що вони були моїм орієнтиром з багатьох питань.

Звісно, багато людей проявилося. Наші суперзірки і герої – це воїни Збройних сил, хлопці і дівчата. І музиканти, якщо є можливість їх трохи підтримати й підбадьорити, їдуть до них. І це, як виявилося, також дуже важливо: є можливість, наприклад, на благодійних концертах збирати й акумулювати кошти для війська — саме українською піснею.

Окрім того, є якась кількість артистів, які можуть приїхати до хлопців та дівчат, заспівати пісню, і за цю годину-дві мотивувати рухатися далі, адже зупинятися не можна навіть на секунду.

Іван Марунич: "Мрію, щоби Україна стала центром світу, куди будуть тягнутися люди"
Іван Марунич. Фото: Ігор Ткач (Радіо Промінь)

А що цей рік війни ти робив такого, чого не очікував сам від себе?

Якби мені сказали рік тому, що я зберу на автомобіль або долучусь активно до такого збору, то я б не повірив. А зараз це вже нормальна річ: люди збирають вже і не на один, і не на два, і не на десять. Рік тому це було б дивно чути, а цього року приємно мати такий помічений галочкою пункт в невеличких здобутках за цей рік.

Я знаю, що на кошти, які ми збирали на благодійних концертах, точно куплені найпотрібніші речі для військових. Колись я вирішив грати на гітарі й писати пісні, і якщо завдяки цьому вдалося зберегти комусь життя та здоров'я – то це чудово.

"Усі, хто в майбутньому будуть жити тут, будуть розуміти, що ця свобода і незалежність виборювалася надзвичайно високою ціною"

Як ти гадаєш, зараз українці стали жорсткішими чи людянішими?  Бо ми зараз і гнів відчуваємо, і при цьому прагнемо допомагати один одному та підтримувати.

Точно стали жорсткішими й безкомпроміснішими до ворога. І це правильно, бо я навіть не можу уявити, як можна пробачити те, що зробили ці терористи з нашою країною і нашим народом. Але при цьому, ґрунтуючись на тому, що я бачу на концертах, люди не втратили ні людяності, ні любові до ближнього. І, найголовніше для мене, не втратили почуття гумору.

Тому що буквально через пару днів від початку повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що не тільки музика рятує, але й жарти, і меми. І поки ми можемо жартувати, сміятися з нашого недолугого ворога, і проживати ці найбільші жахи, жартуючи при цьому – то все добре, це рятує і психіку, і моральний стан.

Військові так само кажуть, що в них не завжди є час і можливість слухати музику, але якщо зловили десь інтернет і почитати кілька мемів, посміятися – це гарний засіб і наша зброя.

Ми всі розуміємо, що війна нас змінила, і такими як раніше, ми вже не станемо. Як ти вважаєш, чого українці мають остаточно позбутися і чого набути?

Позбутися розуміння, що ми в чомусь гірші, що десь краще живеться. Ні, тільки на своїй землі українець буде відчувати себе вдома, відчувати себе хазяїном. Усі, хто в майбутньому будуть жити тут, будуть розуміти, що ця свобода і незалежність виборювалася надзвичайно високою ціною.

Є багато думок щодо того, що в 1991 році нам дали незалежність і тільки зараз почалася справжня боротьба за неї. Всі визвольні рухи десятки й сотні років тому показують те, що все це було недарма. Що завдяки кожному, хто не зневірився тоді в українській ідеї, зараз весь світ за нас, усі українці розуміють, хто ми є, і це варто точно закарбувати у своїх думках, ментальності й передати це дітям.

Ти що собі загадав на наступний рік?

Бажання і мрія має бути одна. І це вже навіть ціль. Перемога України, перемога на нашій землі. І щоби Україна стала центром світу, куди будуть тягнутися люди, як місце справжньої слави. Щоб приїжджали туристи, щоб інвестори вкладали кошти й ми в короткий термін відбудували країну, в якій хочеться жити. А головне – щоб українці хотіли повернутися і знали, що це найкраще місце, де можна продовжувати свій український рід.

Ми тебе запросили як зіркового мемолога, щоби ти підбив підсумки цього року. Отже, підбиваємо підсумки року музично у "Вікенді нової музики" на "Радіо Промінь".

Ця пісня написана спеціально для "Вікенду нової музики".

Неможливо вмістити у кілька куплетів

Все, що цього року сталося з нами

Доля видавала такі піруети,

Що просто так не опишеш словами.

Це був важких випробовувань рік

Рік втрат і рік здобутків історичних

І наш героїчний народ зміг

Дати відсіч ворогам одвічним.

Шана воїнам і волонтерам!

Енергетикам, медикам і дипломатам

Всім, хто сьогодні дав нам можливість

На своїй землі Різдво зустрічати.

Слава Україні! Слава війську!

Перетворим на попіл агресію російську

Відвоюємо землю нашу крок за кроком

Усіх з Різвом! Усіх з Новим роком!

Редакторки текстової версії: Міла Кравчук і Валерія Федченко.

Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

На початок