До 2,5 тисяч переселенців прихистила Петриківська громада, що на Дніпропетровщині. Люди там живуть і в комунальних закладах, і в приватних садибах, і навіть у столітніх музейних хатах козацького етнохутора.
Голова громади Наталія Коваленко в ексклюзивному інтерв’ю Суспільному розповіла, як волонтерять, дбають про продовольчу та енергобезпеку, опікуються переселенцями.
– Наскільки збільшилося населення громади з початку повномасштабного російського вторгнення?
Населення зросло, бо з перших днів війни громада приймає внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні в громаді кожен десятий житель – це переселець. Тому ми можемо говорити, що на 10% населення громади збільшилося. Переселенців десь 2000- 2400, періодично змінюється кількість, але фактично ті, хто до нас приїхали з перших днів війни, вони залишаються, далі нікуди не виїжджають, у нас живуть, дехто працевлаштований, комунікують із нашими місцевими жителями. Живемо вже як одна сім'я!
– Де ці люди знайшли собі житло?
Перш за все ми створили три місця колективного проживання – у комунальних закладах і, звичайно, по приватних будинках.
– Я знаю, що у Петриківській громаді садиби зеленого туризму, які тимчасово припинили надавати такі послуги, приймали вимушено переселених.
Це дійсно так. Наш славнозвісний козацький хутір з перших днів війни прийняв переселенців. Проживали в усіх будівлях туристичного комплексу – і у сторічних музейних хатинах. Зараз дехто поїхав, бо звільнили його території, а хтось і досі проживає там. Господиня цього хутора, пані Наталя щодня варить великі казани борщу, вареників, картоплі і вони всі разом однією сім'єю там живуть.
– Як ті, хто вимушено переїхали інтегруються у життя громади?
Ми створили спеціальний сайт для внутрішньо переміщених осіб – "ВПО Петриківщини", ми спілкуємося щодня з ними на цьому сайті, ставлять нам питання – ми відповідаємо. Намагаємося, щоб відчули вони себе своїми у нас.
– І що роботи. Де влаштувалися переселенці?
Ми звернулися до наших підприємців, якщо у них є робочі місця – щоб запропонували внутрішньо переміщеним особам. Десь понад сто осіб працевлаштувалися у наших аграрних підприємствах, є і лікарка-рентгенологиня зі Слов'янська, ми дуже задоволені і вдячні їй, бо у нас була потреба у такій фахівчині. Є і в бюджетній сфері, і в освіті працевлаштовані. Тож намагаємося людям допомогти.
– Чи є ще можливості у громади прийняти вимушено переміщених осіб?
Зараз дуже масово вже немає можливості, але там, де з приватних садиб люди виїхали додому на звільнені території, то десь 200 осіб зможемо прийняти.
– Скільки чоловіків і жінок громади пішли на фронт?
Десь близько тисячі жителів громади мобілізовані, виконують свій обов'язок, захищають Україну, захищають нашу рідну Петриківку. Ми намагаємося тримати зв'язок з кожним із них, з їхніми сім'ями, знати їхні проблеми, надавати допомогу харчовими продуктами, можливо, з опаленням, дровами. Хлопці, які на передовій і потребують якихось побутових речей, то надаємо їх, розуміємо, що і додатковий комплект форми не буде зайвим, бо погодні умови складні.
– Як громада включилася у волонтерство?
Ми створили єдиний волонтерський центр Петриківщини. Всі працівники бюджетної сфери долучилися до роботи центру. Ми розподілилися: освітяни взяли собі фронт продуктовий – виробляють тушкованку, сухі супові й борщові набори; галузь культури взяла інший напрямок – плетуть маскувальні сітки, шиють одяг, теплу білизну, дощовики.
Ми створили єдиний благодійний фонд, куди кожен працівник бюджетної сфери перераховує щомісяця одноденну заробітну плату. Тоді ми з цих коштів купуємо все, що необхідно. Всі працюють, як єдиний механізм. Усі охочі жителі громади, а це вже і переселенці приєднуються – приходять жінки, які кажуть, що ми знаємо, що ви відправляєте хлопцям на фронт пиріжечки і ми також напечемо, хтось приносить консервацію.
У нас є новації: є житель громади Сергій Лук'яненко, який придумав робити перископи для бійців, що дуже користуються у них попитом. Є наш житель громади, який розробив мобільні сонячні батареї, ми купуємо компоненти, а він виготовляє для наших хлопців. Дуже зручно, якщо оперативно треба зарядити телефони, рації. Ми надсилаємо бійцям і вони дуже вдячні.
– Як з бюджетом у воєнний час?
З перших днів війни селищна рада звернулася до наших підприємств, щоб все ж таки сплачували податки. Не зважаючи на такі складні умови, всі поставилися із розумінням, бюджет ми виконаємо, за рік навіть перевиконали. Тому, все те, що можемо фінансувати ми фінансуємо і від перевиконання ще є кошти, які будуть резервними на наступний рік.
– Які найбільш нагальні питання для вирішення є у громаді?
Це те, щоб забезпечити усі об'єкти критичної інфраструктури електропостачанням і теплом. Якщо по електропостачанню ми практично забезпечили генераторами всі бюджетні заклади, центральну лікарню, то також вирішуємо і з теплом – ставимо альтернативні види опалення – твердопаливні котли.
– Чи переїхали до вас у громаду якісь підприємства?
Ні, не переїхали, але ми готові прийняти, якщо це підприємство не шкідливе, бо ми себе позиціюємо, як екологічно чистий район.
– Як аграрії спрацювали цьогоріч?
Добре. Зараз багато питають, як у цьому році з овочами, бо збільшилася у них потреба. План, який собі ставили, вони виконали й перевиконали та на наступний рік також планують збільшення посівів овочевих культур, це те, що сьогодні вкрай потрібно. І непогані були зернові, але ж ми знаємо, яка зараз ситуація в державі з ринком збуту зерна.
– А як з реалізацією овочів? Чи вдається їх продавати? Чи є прибуток?
Аграрії, які вирощують овочі у великих масштабах, мають свої сховища.
– Тобто, немає такої проблеми, що можуть овочі погнити на складах?
Зараз немає, то по весні, якщо не встигнуть реалізувати, але поки що зберігається добре.
– Якщо можемо говорити про майбутні проєкти, то що є у планах: гранти, співробітництво?
Якщо говорити про те, що буде після перемоги, то планів, звичайно, багато. Будемо продовжувати те, що розпочали до війни. Якщо говорити зараз, під час воєнного стану – братимемо участь у тих проєктах, які даватимуть можливість допомогти переселенцям, яким сьогодні вже немає куди повертатися. Зараз це головна мета, щоб нас взяли у роботу у такому проєкті. Ми пропонуємо, щоб таке містечко було побудоване поблизу місця роботи і навчання для дітей. Уже є певні напрацювання.
– Тобто це не мобільне містечко, а стаціонарне котеджне селище?
Так. І це буде в межах Петриківки, ми виберемо місце, виділимо земельну ділянку, де б інвестори змогли побудувати й де б люди постійно проживали та вже були жителями Петриківської громади.
Читайте також
"Працюємо і наближаємо нашу перемогу". Як плетуть зимові сітки у Кривому Розі
"Квіти Перемоги", щоб придбати квадрокоптер. У Дніпрі стартувала квіткова барахолка
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро