"Мій дід дуже боявся розповідати, що сталося у 44-му. Це були заборонені теми" - онука депортованих

"Мій дід дуже боявся розповідати, що сталося у 44-му. Це були заборонені теми" - онука депортованих

"Мій дід дуже боявся розповідати, що сталося у 44-му. Це були заборонені теми" - онука депортованих Суспільне Херсон

Зорє Ганієва – онука депортованих 1944 року до Узбекистану кримських татар, згадує, що коли була маленькою, то її дідусь Акий Ісмайлов дуже боявся розказувати що сталося у травні 1944 року. В сім'ї Зорє - це були таємні, заборонені теми.

У День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу Зорє Ганієва поділилася з Суспільним старими фотографіями та історіями, які переказували у її родині.

" Моя мама завжди дивувалася, коли ми питали чому? Чому це сталося? Вона і дідусь казали - не треба питати. Нам цього не дозволяли. Дідуся мого не стало на початку 2000-х років, мабуть, тоді я до кінця не усвідомлювала, що саме сталося. Зі сторони батька, бабуся, я ніколи не забуду її вираз обличчя, коли вона розповідала, що їх депортували, в їх сім'ї було 8 дітей. Молодші брати та сестри для того, щоб вижити і хоч щось їсти, вони виходили в поле і збирали горох. І його їли просто сирим, навіть не варили. Мої бабусі, дідусі виїхали з різних районів Криму. Зі сторони матері - це Білогорський район, дідусь - з Синєкаменки, а бабусі – з самого Білогорська. Зі сторони матері моя бабуся втратила обох батьків. Коли вони приїхали, вони залишилися самі – три дівчинки – найстаршій було 15 років, а молодшій чотири роки. І вони втрьох повинні були виживати", - згадує онука депортованих кримських татар Зорє Ганієва.

"Мій дід дуже боявся розповідати, що сталося у 44-му. Це були заборонені теми", - онука департованих

Фото з домашнього архіву Зорє Ганієвої/ Скріншот: Суспільне Херсон

Повернення додому розтягнулося майже на 30 років. Перші члени родини Зорє почали повертатися 67-го, а останні – у 90-х роках.

"Найдивовижнішим для мене було, коли моя мати - їй було 9 років, вона з іншими приїхала до Криму, і сусідка їх заглядала через паркан і дивувалася, що вони звичайні люди. Вона казала – ніякі вони не потвори, навіть гарні. Тому що коли був цей сплеск – повернення кримських татар додому, розповідали про те, що кримські татари з рогами, з третім оком на лобі. Щоб люди не продавали їм свої будинки, не намагалися спілкуватися, бо це нелюди. І люди вірили в це", - розповідає Зорє Ганієва

"Мій дід дуже боявся розповідати, що сталося у 44-му. Це були заборонені теми", - онука департованих

Фото з домашнього архіву Зорє Ганієвої/ Скріншот: Суспільне Херсон

Зараз у жінки багато рідні залишається в Криму, хоча це , говорить Зорє, і небезпечно.

"Двоюрідний дядько - він виїхав з Криму 2 роки тому, його попередили, якщо він не виїде – то його просто наступного разу заарештують. Мої брат та невістка після анексії Криму були звільнені з роботи, лише тому, що вони кримські татари. А ми розповідаємо своїм дітям, хто ми такі. Щоб вони пам’ятали, що кримські татари – це був і є сильний міцний народ".

Олена Протопопова, Ігор Педченко

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСпортСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди