Прийняла орієнтацію сина завдяки гумору. Антоніна Янкова. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Прийняла орієнтацію сина завдяки гумору. Антоніна Янкова. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Прийняла орієнтацію сина завдяки гумору. Антоніна Янкова. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Антоніна Янкова - матір відкритого гея Олександра. Вона живе в Запоріжжі. Працювала в сфері культури, а її чоловік завжди був роботягою: то на заводі, то в таксі. Ніколи в житті Антоніна не могла б подумати, що стане ЛГБТ-захисницею. Як і не могла подумати, що народить гея.

"Як це важко бути мамою гея у наші часи"

Зараз Антоніна згадує про часи, коли не приймала сина зі сльозами. То були дуже складні моменти, коли було страшно, боляче і соромно. Що скажуть люди? Як таке "горе" сталося саме в її сім'ї? Чому? За що їй, порядній жінці, таке покарання? Суспільне Запоріжжя поспілкувалося з Антоніною Янковою.

- Хотіла побороти гомосексуальність. Хотіла будь-якими способами. Я думала, що мені треба знайти йому дівчину, щоб йому дуже сподобалась. Я йому казала: "Синок, та подивись на жінок, які вони красуні, зі своїми принадами". “Мама, давай не будемо про це розмовляти. Давай не будемо. Ну, я ж не винуватий, що коли жінка до мене близько і її волосся десь попадає мені на лице, то мене всього пересмикує. Я ж в цьому невинуватий,” - згадує Антоніна свої розмови із сином.

- Чому люди, на вашу думку, стають гомофобами? Звідки приходить думка, що це погано.

- Ми завжди знали, з самого дитинства, що це (гомосексуальність - ред.) погано, що це неправильно, що це збочення. Що це не по-Божому. Тому отакі протиріччя в душі. Я знаю, що це неправильно, але я повинна це приймати, бо це моя дитина. Мені треба вибирати. І самій ставати "неправильною". Я йому сказала: "Синок, ну як же так, ми така родина, а ти в нас ненормальний". На що він мені відповів: "Мамо, а як ти вважаєш, нормальна мама може народити ненормальну дитину?"

На очах Антоніни проступають сльози. Про період власної гомофобності вона говорить важко. Через сльози. Ніби відчуває, що зрадила тоді сина. Відвернулася. Не змогла бути ідеальною матір'ю.

"Як це важко бути мамою гея у наші часи"

- Чи зміг батько прийняти сина?

- Батько дуже реагував. Він взагалі не міг це зрозуміти. І розмовляли, і він дуже переживав. Він зрозумів, що таке є. Але він робив вигляд, що не приймає це. Він дуже любив сина, але він не міг себе перебороти. Я - переборола. Це така боротьба в душі була. Це така боротьба, що я Вам не можу передати. Борешся в основному з собою. Перше, що треба зробити, - це самому прийняти. А потім вже осмислювати як далі жити. Як допомагати, бо це твоя дитина. Як розумітися і спілкуватися правильно.

- Ви часто з чоловіком обговорювали сина?

- Ми дуже часто говорили. В нас були дома скандали. Він не міг цього зрозуміти, він плакав. Він казав, що я - хворий, він у мене був інвалід, я -хворий, я не можу померти тому, що хвилююсь за свого сина. Що він піде в армію і його там уб'ють.

"Як це важко бути мамою гея у наші часи"

Докорінно себе змінити Антоніні Янковій довелося в 55. І вона не просто прийняла сина, а стала на його захист. І на захист усіх ЛГБТ-людей. І навіть стати психологом і підтримкою для багатьох.

- Дуже шкода, що я стільки ображала свого сина. Називала його збоченцем. Виганяла з дому. Мені було дуже соромно за те, що в мене така дитина. І я не розуміла, як я можу сказати, що мій син - гей. Ну, допереживалася до того, що в мене інсульт стався. Потім син сказав, що мені треба поїхати на зустріч в Одесу. В організацію “Терго”. Він сказав, що це треба і йому, і мені. Я поїхала. Там психологи. Перший день, зрозуміло, я була така зла. Я хотіла їх всіх повбивати. Тому, що вони казали, що це - нормально. Для мене тоді це було зовсім не нормально. Потім я подумала, що я, мабуть, егоїстка. Може, мені соромно і не вигідно, через те, що я втрачаю друзів, що це мені погано. Це я себе вигороджую? Думки були різні. З сусідами проблеми, з родичами. Не знаєш, що відповідати. А у нас же такий менталітет, що відразу же питають: ну що, не одружився? А потім я замислилася: що мені важливіше -що про мене скажуть чи моя рідна дитина, яку я виростила, викохала? І я вирішила, що я краще буду з сином, з дитиною. Що хочуть - то нехай і говорять.

"Як це важко бути мамою гея у наші часи"

Аби краще розуміти свого сина, Антоніна постійно просила в нього спеціалізовану літературу, де інформація подається зважено та без "перекосів". Каже: як надивишся у фільмах різного про геїв та гей-клуби, то аж гидко стає. А одного разу навіть наважилася відвідати гей-клуб.

- Я йому кажу: “Синку, ти в гей-клуб ходиш?”. Він каже: “Ну звичайно”. Кажу: “Синок, візьми мене”. Каже: “Мамо, ну ти шо?” Ну упросила, взяв він мене в гей-клуб. Думаю: шо я там буду? Всі люди, як люди - геї, а я отут прийшла тьотка. Ну ви знаєте... мені там сподобалось. Я нічого там поганого не побачила. Дуже себе ведуть культурно люди. Немає оцих, як в наших клубах, "на бровах", які на тебе пяляться. Всі дуже добре один до одного ставляться. Я побачила, що страшного там нічого нема. Поки не вийдеш. Коли вийдеш, і побачать звідки вийшов, то гірше.

- Ви спілкувалися з ЛГБТ-людьми, яких не приймають батьки?

- Так, спілкувалася дуже багато. Допомагала їм. От мені говорять: "У мене мама хвора, а як їй сказати? Їй же буде погано". Ми спілкувалися, радилися, як краще це зробити. Або може зовсім не робити. Діти мені довіряють. Був навіть приклад, коли дівчинка виїжджала на заробітки закордон. Вона не знаходила спільну мову з мамою. Там була війна ще та. Тоді вона сказала: "Антоніно, а ви не можете камінаут замість мене зробить? Я поїду, а ви мамі все розкажіть. А коли я приїду, то це вже у неї не буде такою темою болючою, бо вона щось передумає за цей час". Так, це виявилося добрим прикладом. Вона приїхала і жодних скандалів з мамою не було. Вони порозумілися. А я просто була задоволена, що змогла допомогти.

"Як це важко бути мамою гея у наші часи"

Антоніна Янкова також бере участь у ЛГБТ-прайдах. Каже: на відмінну від того, що висвітлюють у ЗМІ, на прайди виходять звичайні люди - без яскравого одягу та епатажного макіяжу. Просто потрапляють на шпальти газет ті, хто виділяється, привертає увагу, і дасть більше реакції від аудиторії.

- Якось один мужчина, коли ми вийшли на прайд, запитав: “Що це за прайд? Я прийшов на стрінги подивитися, а тут нема ніде і нічого. Всі одягнені. Всі йдуть. І йдуть навіть люди похилого віку. Чого вони тут йдуть?”

"Як це важко бути мамою гея у наші часи"

Антоніна каже, що життя її стало дуже насиченим саме з початком діяльності, як ЛГБТ-активістки. Мовляв, навіть в молодості не відбувалося стільки усього. Прийняття сина-гея принесло в її сім'ю спокій і злагоду. Син Олександр знов почав довіряти матері.

- Кажуть, що не на часі ходити на прайди. А коли буде "на часі"? Ну, правда, діти ж зараз живуть. Їм уже зараз хочеться жити. А ще пащекують, мовляв, чого вони йдуть, хай закриються і сидять! Так вони б сиділи, аби в них були якісь права. А люди ж не знають, чого вони вимагають. Прав у ЛГБТ-людей немає. Наприклад, живуть двоє, і як, не дай бог, з них хтось помирає, то другий не має права навіть поховати іншого. Або спадок отримати. Про інше вже мовчу.

"Як це важко бути мамою гея у наші часи"

Антоніна Янкова прийняла той факт, що її син – гей. Бути разом зі своєю дитиною для жінки – дорожче, ніж судження інших людей. Вона згадує, як у тяжкі моменти допомагало почуття гумор.

"З самого дитинства я помічала, що моя дитина не така, як всі. І потім, коли він підріс – це стало видніше", — розповіла жінка.

Вона додала, що дуже переживала з йього приводу.

"У мене були такі переживання, що не хотілось жить. Це було так тяжко", — зазначила Антоніна.

Утім, думка власної дитини виявилась набагато дорожчою, ніж думка інших.

"Змусила себе поміркувати, що мені дорожче: що про мене скажуть чи моя рідна дитина. І я вирішила, що я краще буду зі своїм сином ", — згадує мати.

Пережити та прийняти це їй допомогло почуття гумору.

"Якщо в мене питали, що в мене такий син, я не знала що відповісти. Я говорила: а ми всі такі – і я, і син, і дочка, і внучка, і зять – у нас вся сім'я така. Після цього мені уже запитань ніхто не ставив, тому що оцей гумор, він мені допоміг", — жартує жінка.

За її словами, необхідно приймати своїх дітей такими, якими вони є.

"Від геїв ніякої загрози немає – це не перехідне, не коронавірус. Я можу сказати, що пишаюсь своїми дітьми й своїм сином. Він у мене наскільки розумний, люблячий, уважний, що мені здається, що він найкращий у світі", — підсумувала вона.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди