Лебедя, який відбився від зграї, військові забрали до себе в бліндаж, а потім передали волонтерам у Прилуки. Птах молодий, лишився сам, військові вирішили захистити його від хижаків і підшукати для нього новий дім. До порятунку птаха приєдналися волонтери з різних міст. Як цілий ланцюжок людей подарував Димку нове життя, далі в матеріалі.
Волонтерка Олександра Левченко показує лебедя, якого тимчасово прихистила у себе в підсобному приміщенні.

"Це не доросла птаха, це цього року виводок, але він не виріс. Він не змінив перо, він ще сірий, ще не повноцінна птиця".

Димок вже не такий апатичний, як напередодні під час огляду у ветеринара, розповідає Олександра.

Ні їсти, ні пити тоді самостійно не захотів. Натомість залюбки роздивлявся яскраві пакунки із тваринними кормами. Птах потрапив до клініки через ланцюжок людей — знайома попросила Олександру прийняти пернатого пацієнта, якого знайшли військові.
"Коли його привезли, від нього був такий запах, як від вогнища. Я запитала в хлопців, які його привезли: «Звідки запах?» Вони кажуть, що він тиждень жив з ними у бліндажі на блокпосту, і там буржуйка", — розповіла волонтерка.
Знесиленого лебедя знайшли військові Сергій та Геннадій. Чоловіки розповіли, як все було.
"Заступаючи в наряд, там біля нас водойма розташована, вона повністю замерзла. І побачили, що серед водойми сидить лебідь. Думали, може примерз? Підійшли до нього, він почав так неактивно від нас тікати. Ми його зловили, принесли до себе в бліндаж. Він зразу і шипів, а тоді звик, ми його і на руки брали. Він з нами, можна сказати, і спав уже", — розповів Сергій.

Геннадій додає, що за тиждень в бліндажі лебідь став майже свійським птахом.
"Каже, давай його зловимо, бо його або лисиці з'їдять, або собаки роздеруть. Нам шкода стало, ми пішли його зловили. Тому що ми українці, а українці ніколи не кидають ні побратимів, ні друзів, ні тварин. У нас є почуття, є жалість, получається".

Через соціальні мережі Олександра знайшла людей, які погодилися забрати лебедя — це біологи парку в Межигір’ї. А Ігор Кульчицький відгукнувся на прохання перевезти птаха. Його історія як волонтера розпочалася майже дев'ять років тому після трагічних подій.

"Мій батько, коли прийшов на Майдан в 64 роки, казав: «Від мене все залежить». І так, ми завжди готові допомогти, українці вони такі. Яка різниця — гусак, чи дерево, чи жива істота? Треба все зберігати, і тоді всім буде краще. Мій батько загинув 18 лютого 2014 року. В«» на Майдані, він отримав кульове поранення і помер".
Волонтерам доводиться трохи зменшити коробку, в якій перевозитимуть лебедя у Межигір’я, аби вона вмістилася в автівку.

Саму коробку вимостили сіном та посадили туди птаха. У Межигір’ї врятований Димок пройде повне обстеження та буде жити у зграї.
Читайте також
На Чернігівщині до "Армії відновлення" долучилися 407 безробітних
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.