Вірші про війну та військовослужбовців доньки героя Андрія Байбуза

Вірші про війну та військовослужбовців доньки героя Андрія Байбуза

Вірші про війну та військовослужбовців доньки героя Андрія Байбуза Суспільне Херсон

Їй 14 років. Вона пише вірші про війну та військовослужбовців. Її батько віддав своє життя за незалежність України. Історія Лори Байбуз, - доньки загиблого бійця Андрія Байбуза.

Лора Байбуз навчається у Херсонському академічному ліцеї. Дівчина мріє стати перекладачкою. Розповідає, почала писати вірші через декілька місяців після загибелі батька:

"Після загибелі батька, я почала писати вірші, щоб люди пам’ятали, що в нашому світі є герої, вони як живі, є так і загиблі, але вони завжди будуть нашими героями. Мій батько був дуже хорошою людиною. Я завжди брала з нього приклад. Я дуже хотіла б бути схожою на нього. Мені було дуже прикро, що його вже немає зі мною і зараз в мене вже немає його підтримки".

Вірші про війну та військовослужбовцівСуспільне Херсон

Лора планує цього року видати свою збірку віршів. Зараз їх в неї вже більше 30, а поки вірші дівчини можна знайти у соц.мережах.

Батько Лори, Андрій Байбуз пішов на фронт в березні 2015-го. Маргарита Ісаєва розповідає, її син хотів піти ще 2014-го, тоді він не зміг пройти медичний огляд, бо були проблеми зі здоров’ям – тиск, контузія, але, Андрій наполягав і наступного року пішов служити.

Вірші про війну та військовослужбовцівСуспільне Херсон

"13 березня 2015 року він пішов. Приїхав додому і каже: "Ось так я вирішив". Якщо він вже вирішив, то переконати було неможливо. В армії, він завжди був там, де були найгарячіші точки. Він був у Краматорську, Слов’янську, Красногорівці, шахта "Бутовка". Останній його бій був на Світлодарській дузі. Де була потрібна допомога хлопцям, він завжди був першим", - говорить Маргарита Ісаєва.

Маргарита Ісаєва остання людина, кому Андрій Байбуз встиг зателефонувати перед своєю загибеллю.

Вірші про війну та військовослужбовцівСуспільне Херсон

"Він зателефонував мені о 6-ій ранку. Ми завжди по можливості спілкувались зранку. Він тоді сказав: "Ми повинні сходити в одне місце, тут недалеко, але телефон не будемо брати з собою. Телефон буде тут на базі. Як тільки я повернусь, то тобі зателефоную". І ось дзвінок о 13:20. Я була тоді на роботі. Запитую: "Ти вже повернувся?". Він намагався триматися і каже мені: "Я не повернусь. Уявляєш, не добіг 20 м". Потім зв’язок перервався. Після цього він знов телефонує. Я питаю: "Андрійко, ти поранений? Що з тобою?" Він мені каже: "Трохи є подряпини. Не добіг 20 м. Ось поруч зі мною лежить "Шайтан". Кажу йому: "Де ваші хлопці?". Він сказав, що хлопці пішли за допомогою. Я запитую: "Ти що залишився один?". Він мені відповідає: "Товариш прапорщик, як ви мене розумієте…Бережи Ларису" і більше я нічого не чула. Потім, я вже дізналась, що його сепаратисти просто вбили", - згадує Маргарита Ісаєва.

Вірші про війну та військовослужбовців доньки героя Андрія БайбузаСуспільне Херсон

У цій квартирі Андрій Байбуз проживав разом зі своєю родиною. Любив картини, книжки. Тут у нього була своя маленька бібліотека, - говорить Маргарита Ісаєва. Після загибелі Андрія, жінка вирішила зробити тут квартиру-музей в пам’ять свого сина.

Вірші про війну та військовослужбовцівСуспільне Херсон

"Кажуть, у хлопців є передчуття. Цю фотографію вони зробили 2016-го року влітку. Він говорив мені: "Якщо мене не стане, тільки цю фотографію можна ставити на пам’ятник". І ось наприкінці грудня цього ж року він загинув. Тема війни завжди була для нього болюча, тому коли настав його час, він своє не упустив.

Анна Тонг, Володимир Чепинога.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди