Щонайменше 150 людей звернулися до Шевченківської селищної ради за допомогою з будматеріалами після російського ракетного обстрілу громади 14 листопада. Як Шевченкове пережило масований удар, перший за час повномасштабного російського вторгнення, та у якому стані поранені люди — в інтерв'ю Українському Радіо Харків розповів Шевченківській селищний голова Валерій Приходько.
Які наслідки ударів по Шевченковому для мешканців громади?
10 вересня Шевченківську територіальну громаду повністю було звільнено, але ворог не зупинився і продовжив тероризувати, ми зараз зазнаємо ракетних ударів. Це дуже бентежить наше населення, бо це пошкодження як приватної, бізнес-інфраструктури, так і інфраструктури, яка дуже важлива для життя громади.
Останній прильот в ніч на 14 листопада був особливо великим, руйнівним, сьогодні ми разом з комунальними службами все робимо для відновлення. Було кілька ударів (за інформацією прокуратури, РФ випустила по Шевченковому сім ракет — ред.) по території нашої невеличкої громади. На жаль, вивели з ладу ще одну школу, культурний центр, пошкодили низку інфраструктурних будівель. Але це не зупинило нашу роботу, люди дуже самоорганізувались.
Школи розглядалися як об’єкти прихистку у зимовий час для тих, хто без житла. І виходить, це такий сигнал, що це небезпечно і потрібні сховища?
Саме ці будівлі в нас були у плані реагування для перебування, як бомбосховища і пункти обігріву. І саме туди вони влучили. Це було дуже прикро, бо ми щойно запустили тепломережу, яка почала давати тепло. Це бентежить нас і в тому плані, що це не обійшлося без якихось місцевих коригувальників, і це вже, звичайно, справа СБУ, я впевнений, що вони їх знайдуть.
Але люди об’єдналися, вчора (14 листопада) ми працювали, наша бригада благоустрою виїжджала на масиви до людей, де постраждали три будинки, багатоповерхівки. Вже маємо понад 150 заяв від людей.
Дякую "Червоному Хресту", Харківській ОВА за допомогу, в нас був резерв на випадок потреби — це ОСБ, плівка, якісь гвіздки. Це все ми віддаємо, щоб люди могли хоча б якось закритися від морозів, від холоду.
Вчора ми відпрацьовували по вчорашньому прильоту, а раніше люди залишалися без даху над головою в прямому сенсі, переважно попадало по шиферу на будівлях — і ми видавали людям шифер, брус, і люди самостійно здійснювали ці роботи в себе вдома. Сьогодні це великі багатоквартирні будинки, такого випадку в нас ще не було, а відповідно, одразу багато квартир, багато вікон, порушення газосистеми, яку вже відновили вчора, сьогодні запускаємо воду. Електрику зробили за добу, ще вночі обстежували.
Чи обійшлося без жертв, без травмованих?
Слава Богу, жертв немає, але травмовані люди є, звернулися до лікарів двоє, наші земляк і землячка. Зашивали руку, це було від скла, від інших наслідків вибуху. Психологічний стан людей, чесно скажу — я і в ніч приходив, і зранку з хлопцями з бригади благоустрою — люди налаштовані на те, щоб відновити і тут жити. Не чув я такого, що треба виїздити, все кидати. Люди сказали: ми не поїдемо, дякуємо вам, що ви трошки допоможете, все-таки чекаємо компенсацій від Російської Федерації за ці їхні звірства. І люди налаштовані жити у селищі. Це дуже тішить мене, як селищного голову.
Ви говорили, що громада звертатиметься до держави — є якийсь зворотний зв’язок?
Є. Перше, що ми, як громада, просимо в держави, і вони це практично виконали — вони запустили повністю свою систему. Сьогодні ми входимо у зону бойових дій, а в нас працює майже на 90% весь сектор державних послуг: Пенсійний фонд, потихеньку відновлюється соціальний фонд, РАГС почав працювати, МВС, паспортний стіл.
Через ОВА ми, крім різної гуманітарної допомоги, отримуємо, наприклад, паливо для наших комунальних підприємств, що для нас дуже важливо. Комунальні підприємства, зараз не отримуючи сплату за послугу, також в не ідеальному стані, але досить добре тримаються.
Від "Червоного Хреста" для людей, які найбільш постраждали, виділили кошти — 2,7 млн.
Ми складаємо акти, в нас комісія працює з 12 вересня. Фіксуються пошкодження, в нас до останніх прильотів було 410 звернень щодо таких пошкоджень. Багато людей, які отримали ці пошкодження, але не знали про них, і вони повертаються, бачать це і потім до нас звертаються, ми це все оформлюємо і допомагаємо.
Крім того, що ми у перші дні дали плівку і ОСБ, сьогодні вже знайшли ми тих, хто робить обміри, утворили групу, яка допомагає. В нас на сьогодні більш ніж на 2 млн потреба на вставлення вікон. "Червоний Хрест" нам гарантував, що вони візьмуть участь у цій програмі, це їхня програма. Спочатку розмова йшла про скло, а потім — про те, що сертифікована організація, яка має ліцензію, здійснить роботи по встановленню вікон і отримає кошти від "Червоного Хреста". Ми знайшли таку організацію, "Червоний Хрест" від нас днями отримує повністю технічний опис, акти, і вони нам обіцяють, що вони цим людям оплатять цю послугу.
Щодо електрики яка ситуація?
При відновленні електромережі були випадки загибелі людей, поряд у нас в громаді. А мережу до нас вели з Харкова через Гракове. 28 жовтня була повністю відновлена мережа. Останній населений пункт, що був запущений — село Василенкове, вулиця Ювілейна, де найбільш пошкоджено, бо там була лінія розмежування, там стояли орки, дуже багато руйнувань, які вони за цей час зробили, школа там зруйнована повністю.
Після ворожих артобстрілів інших громад були випадки, що в нас зникало світло, було потрібно туди втручатися. Слава богу, в нас є бригада електриків від обленерго, вони виконують на високому рівні свою роботу, іноді ми їм допомагаємо в плані палива чи підказуємо. В ніч на 14 листопада залишилась частина селища без освітлення і кілька сіл поряд, через добу все було відновлено. Вони тут же тягли опори, все робили — це герої, я чесно скажу.
Маленькі підприємства, крамнички, послуги — відкривають? Постачають податки до бюджету?
Постраждали всі, звичайно. Але найбільше — сільське господарство, і йому важко вийти з цієї ситуації. Тому що заміновані поля, ще багато треба піротехнікам зробити. Частково зібрали врожай, навіть частково почали працювати у полі. Але дуже гостро стоїть питання: орки вивезли багато техніки, а ту, що не могли вивезти, просто знищили.
Щодо підприємництва: люди працювали, і в окупації, і після деокупації, і сьогодні продовжують. В нас завжди у Шевченковому був розвинутий саме дрібний бізнес. До нас їдуть звідусіль — з Куп’янська, Чкаловського, Балаклії.
У нас була промисловість. З промислових об’єктів лише один, але найбільший, почав відновлюватись, 435 людей там працювало в середньому. Це виробництво плівки, мішків, від мішка звичайного до біг-бега на цілий вагон. І це почало відновлюватись, для нас це така радість!
Розкажіть про відновлення українського мовлення.
Мабуть, найбільша в них була тут мета, і це ми бачили по тих колаборантах, відчували по настрою рашистів — знищити все наше національне. До 28 квітня я був на місці, виїхав звідси через те, що примушували до роботи і тому, що 20 квітня в нас зняли прапор біля будівлі селищної ради, і я сказав, що ми вже працювати, якщо нашого прапора немає, не будемо. До цього вони його не знімали. Але вже з травня був головний гауляйтер Стрижко, вони почали повністю знищувати нашу символіку — де вони її тільки бачили, знищували. Примушували людей, щоб вони не дивилися канали українські. Але, слава Богу, ми весь час, поки було світло, дивились наші національні канали.
Вони почали видавати свої газети — "Харків Z", "Комсомольська правда", ми знайшли дані, що вони примушували організації і людей розносити ці газети. Тобто ідеологія в них була на першому місці.
Прекрасна була в нас місцева газета "Краєвид", на сьогодні вона не працює, але ми вже ведемо перемовини. Молю Бога, щоб колектив повернувся і відновили роботу. Радіомовлення в нас було своє, FM-радіо, ми отримали ліцензію на селищну раду. А сьогодні теж є такий план, що ми його відновимо. Телебачення в нас всеукраїнське, ми дивимось наші національні програми.
Це показало не те що надважливість, а першочерговість саме інформаційної політики. Тому що ці вкиди, які робили орки, в першу чергу про те, що "про вас забули, ви нікому не потрібні, починайте працювати з Росією"... Це все робилося на цьому ідеологічному підгрунті саме завдяки тому, що у людей не було доступу до нашого українського продукту. Питання телебачення, інформаційного простору, електронного чи друкованого — я вважаю, що це питання №1.
Люди, які були в окупації, просто губилися, вони не розуміли, що відбувається.
Так, люди були у вакуумі, іноді просто не розуміли, де вони, що. Їм казали — завтра вже будуть паспорти давати, вас всі зрадили, ви нікому не потрібні, вам зарплати більш не будуть платити, пенсії теж, вас вважають зрадниками. І це по краплинці, по краплинці, ці 6,5 місяців у нас в громаді. Це мало свій вплив від Росії — деякі погодились, пооформлювали дітей у школи, деякі педагоги пішли працювати в школи, деякий бізнес отримав патенти в Росії. Люди, коли дивишся на них, назвати їх колаборантами важко, вони просто зневірилися і опустили руки — можливо, слабкі духом, можливо, мало в них було віри. Цих людей небагато в нашій громаді. Але саме завдяки російській пропаганді вони, перебуваючи у вакуумі, пішли за цими наративами.
Чи потрібне відновлення проводового мовлення чи це анахронізм і достатньо супутникових каналів?
В нас було близько 400 точок до війни, які надавали людям інформацію. "Укртелеком" не дуже багато уваги цьому приділяв. Вкладення були дуже малі ми це бачили, а відповідно, це впливало і на обслуговування, багато було скарг від радіолюбителів.
Люди не проти, щоб відновлювалось це мовлення, особливо люди старшого покоління. Але вже утворивши громаду, ми проводили політику — найпершим подарунком для пенсіонера або ветерана був радіоприймач. І ми робили всі спроби перейти на FM-радіо. Тому що бачили, що немає стабільності у дротовій мережі.
Думаю, ніколи не треба виключати те, що було, якщо воно працює. І лише коли є серйозна заміна цьому — тоді можна це робити. Але в нас 60 населених пунктів, є дуже маленькі. Є місця, де, можливо, і FM-радіо не може дістати.
Інтернет-покриття наскільки високе у громаді?
Ще не відновив "Київстар" три свої вишки, ми над цим разом з ними працюємо. Наше охоплення — або через цих провайдерів, або через інтернет-фірми місцевого значення, в Чугуєві є. Десь під 80% ми охоплені повністю інтернетом. Це нам дало змогу з 1 листопада розпочати навчання у дистанційній формі, в нас 1277 дітей. На жаль, близько 10% дітей не змогли в перший день вийти і повноцінно працювати, і зараз є перебої. Ми бачимо проблему, ми над нею працюємо.
Яка ситуація з місцевою радою?
На сьогоднішній день в мене вся структура працює. Люди є, кадри є, повернулися, засідання виконкому вже було. Повноцінно працюємо, готуємо найближчим часом проведення засідання сесії, подивимось по обставинах. Депутатський склад теж у більшості присутній на місці.
А зі сполученням з іншими населеними пунктами все гаразд?
З Куп’янська запустили в бік Харкова, пасажирські перевезення є на сьогодні. Є благодійний фонд "Проліска", ми з ними працюємо, вони займаються транспортними питаннями, допомагають нам з безкоштовним транспортом для гуманітарки — вони мені дали пропозицію, а я їм дав свою: вони оголосили тендер на безкоштовні перевезення саме для нашої громади, ми над цим працюємо, в нас завдання разом з "Дорогами Харківщини", з облавтодором зробити ті дороги, які стали непроїзними після навали ворога.
Через Волохів Яр, через Ізюмський шлях йшли тисячі танків рашистів — і та дорога, яка була, її просто немає, вони її змели повністю. Тому в нас стоїть питання, що дороги в нас погані, але ми шукаємо варіанти за допомогою цих підприємств обласних, щоб покращити трішки дорогу і запустити поки що волонтерські пасажирські перевезення.
Чи всі старости на місці і виконують свої обов’язки?
З 15 старост одна має підозру і перебуває в Росії, двоє старост з певних причин виїхали і не можуть повернутись, і ми зробили перезакріплення. Всі інші старости на місцях і повноцінно працюють, допомагають людям, все роблять. Але через те, що ми в зоні бойових дій, в нас ще не відкриті реєстри, вони не виконують функцію адміністративну, що йшла через ЦНАП, але всі інші функції виконують. Ми відновили майже всю структуру — і соцзахист, і житлово-комунальний, і освітній.
Що відомо
- Селище Шевченкове на Харківщині ЗСУ звільнили від окупантів під час контрнаступу у вересні: що розповіли місцеві жителі та медики.
