Російська влада примусово депортувала цивільних осіб з тимчасово окупованих районів України, що є воєнним злочином та, ймовірно, злочином проти людяності.
Про це йдеться у новій доповіді правозахисної організації Amnesty International, опублікованій 10 листопада.
Доповідь під назвою "Як тюремний конвой: Незаконне переміщення Росією цивільних осіб в Україні та зловживання під час "фільтрації", детально описує, як російські та підконтрольні Росії сили примусово вивозили цивільних осіб з окупованої України далі на підконтрольні Росії території або в саму Росію. Під час цього процесу дітей розлучали з їхніми сім'ями, що є порушенням міжнародного гуманітарного права.
Люди розповіли Amnesty International про те, як їх примушували проходити через жорстокі процедури перевірки, відомі як "фільтрація", що іноді призводило до свавільного затримання, катувань та інших видів жорстокого поводження.
"Розлучення дітей з їхніми сім'ями та вимушене переселення людей за сотні кілометрів від їхніх домівок є ще одним доказом жорстоких страждань, яких завдало російське вторгнення цивільному населенню України, — заявила генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар.
Тактика Росії щодо примусового переміщення та депортації є воєнним злочином. Amnesty International вважає, що ці дії мають розслідувати, як злочин проти людяності.
Організація задокументувала випадки, коли члени певних груп — у тому числі діти, люди похилого віку та люди з інвалідністю — були примусово переміщені до інших окупованих Росією районів або незаконно депортовані до Росії. В одному випадку жінку розлучили з її 11-річним сином під час фільтрації, затримали і не дозволили їй возз'єднатися з ним, що є явним порушенням міжнародного гуманітарного права.
Люди, затримані під час фільтрації, повідомили Amnesty International, що їх піддавали катуванням та іншому жорстокому поводженню, зокрема, били, катували електрошоком і погрожували стратою. Іншим відмовляли в їжі та воді, багато з них утримувалися в небезпечних умовах.
Amnesty International опитала 88 осіб з України. Більшість з них — цивільні особи з Маріуполя, а також цивільні особи з Харківської, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Більшість з них, особливо з Маріуполя, описали примусові умови, які означали, що вони не мали іншого вибору, окрім як виїхати до Росії або інших окупованих Росією територій.
Примусове вивезення з Маріуполя
33-річна Мілена розповіла Amnesty International про свою спробу втечі з Маріуполя: "Ми почали ставити питання про евакуацію, куди можна поїхати... Мені сказали (російський солдат, - ред.), що можна поїхати тільки в так звану "ДНР" або в Росію. Інша дівчина запитала про інші можливості евакуації, наприклад, в Україну... Відповідь була відразу, солдат перебив і сказав: "Якщо ви не поїдете в "ДНР" або Російську Федерацію, то залишитеся тут назавжди".
Чоловіка Мілени, колишнього морського піхотинця української армії, затримали невдовзі після цього при перетині кордону з Росією і досі не відпустили.
Примусове вивезення дітей та людей похилого віку
Українського 11-річного хлопчика розлучили з матір'ю під час фільтрації. Хлопчик та його мати були захоплені та утримувалися російськими силами на території металургійного комбінату ім. Ілліча в Маріуполі в середині квітня.
Він розповів Amnesty International: "Вони забрали мою маму до іншого намету. Її допитували... Мені сказали, що мене заберуть від мами... Я був шокований... Вони нічого не сказали про те, куди мою маму відвезуть... З того часу я нічого про неї не чув".
У доповіді також детально описується примусове переселення до Донецька 92 мешканців державного закладу для людей похилого віку та людей з інвалідністю в Маріуполі. Amnesty International задокументувала кілька випадків, коли люди похилого віку з України після втечі зі своїх домівок потрапляли до закладів у Росії або на окупованих Росією територіях.
Затримання та катування
Цивільні особи з України, які втекли або були переміщені на окуповані Росією території або в Росію, як правило, піддавалися жорстокій перевірці при в'їзді в так звану "ДНР", при перетині кордону з Росією, а також при виїзді з Росії до іншої країни.
На фільтраційних пунктах співробітники фотографували людей, збирали їхні відбитки пальців, обшукували телефони, змушували деяких чоловіків роздягатися до пояса, а також проводили тривалі допити.
Amnesty International задокументувала сім випадків, коли люди зазнали катувань та іншого жорстокого поводження під час затримання. Один випадок стосувався 31-річної жінки, інший — 17-річного хлопця, а п'ятеро — чоловіків у віці 20-30 років.
31-річний Віталій був затриманий, коли намагався виїхати з Маріуполя на евакуаційному автобусі 28 квітня. Його відвезли до Докучаєвська, міста поблизу Донецька, і помістили у камеру з 15 чоловіками, після чого повели на допит.
Він розповів Amnesty International: "Вони зв'язали мені руки скотчем і наділи мішок на голову, а шию обмотали скотчем... Потім сказали: "Розкажи нам усе... Розкажи, де ти служиш, на якій базі?"...Коли я сказав, що не був солдатом, вони почали дуже сильно бити мене по нирках... Я стояв на колінах, вони в основному били мене ногами. Коли вони відвели мене назад у гараж, вони сказали: "Кожного дня ми будемо робити це з тобою".
Хусейн, 20-річний студент з Азербайджану, був затриманий під час втечі з Маріуполя до Запоріжжя в середині березня і утримувався під вартою майже місяць.
Хусейн розповів Amnesty International: "Один із солдатів сказав: "Він не буде так говорити, принесіть електрошокер"... Там було два дроти, вони обмотали їх навколо моїх великих пальців ніг і почали бити мене струмом... Вони били мене кілька разів... Я втратив свідомість. Вони вилили на мене відро води, і я знову прокинувся. Я вже не витримав, просто сказав: "Так, я військовослужбовець". Мене продовжили бити, я впав зі стільця, мене підняли назад. З моїх ніг текла кров".
Хусейну погрожували стратою, його били і катували електрошоком щодня, аж поки за кілька днів до його звільнення, 12 квітня, його не звільнили.
Організація Amnesty International провела інтерв'ю з 88 жінками, чоловіками та дітьми з України для цієї доповіді. На момент проведення інтерв'ю всі вони, окрім одного, перебували на підконтрольній Україні території або в безпечній країні Європи. Одна людина залишалася на окупованій Росією території.
