Три роки служить у ЗСУ 21-річний Михайло із Гайсина на Вінниччині. З них майже вісім місяців — на передовій. Захисник — заряджаючий номера обслуги САУ 2С1 "Гвоздика", пише АрміяInform.
24 лютого Михайло перебував на одному з полігонів. За декілька днів після вторгнення брав участь у боях із російськими загарбниками на Херсонському напрямку. Михайло згадує свій перший бій. Розповідає, що усе відбувалося майже на автоматі.
Треба було терміново підтримати дії українських піхотних підрозділів, які перебували поблизу Херсона. Бійці отримали координати від аеророзвідки і вийшли на позицію. Від Михайла, як заряджаючого, залежала швидкість ведення вогню.
"Відпрацювали по визначених цілях ми тоді вдало і вже під вибухи ворожої артилерії повернулися до своїх. У такому режимі нон-стоп довелося працювати майже цілодобово", — згадує Михайло.
Бойового досвіду у воїна було не так багато. Починав службу у 2020 році. Побував на ротації в районі проведення ООС на Донецькому напрямку. Але тоді артилерія згідно з мінськими домовленостями перебувала в районах відведення. Тому набувати практичних навичок доводилося лише на навчаннях.
За вісім місяців перебування на фронті після 24 лютого Михайло став майстром артилерійської справи. Він завжди чітко знає кількість боєкомплекту, його маркування, класифікацію та призначення.
"Для того, щоб менше було несподіванок під час ведення вогню, треба завчасно готуватися. Завантажую боєкомплект, правильно його розкладаю залежно від маркування. Коли надходить команда на відкриття вогню, намагаюся, щоб з мого боку ніяких затримок не було", — говорить боєць.
Зі слів Михайла, у бою бувають моменти, коли від заряджаючого потрібна неабияка фізична витривалість. Вага кожного 122-мм снаряду — понад 21 кг, а діяти часто доводиться в ручному режимі.
Сьогодні на південному напрямку фронту екіпаж, у складі якого воює Михайло, продовжує нищити ворога. Їхні САУ завжди на вістрі атакуючих дій піхоти. Вони постійно несуть бойове чергування.
Під час одного з боїв на початку осені механізований підрозділ ЗСУ звільняв одне з селищ на Херсонському напрямку. Коли виникла необхідність підтримати дії піхотинців, які зустріли опір з боку окупантів, екіпаж САУ прийшов на допомогу.
"Ми були на відстані майже 5 кілометрів від передових позицій загарбників і десь за 1 кілометр від нашої піхоти. Це доволі невелика відстань для нашої САУ. Але треба було негайно подавити ворожий спротив, щоб атака механізованого підрозділу не "захлинулася". Тому діяли зблизька і відкрили біглий вогонь по укріпленнях ворога. За 8-10 хвилин випустили близько 30 снарядів і зуміли подавити вогневу активність окупантів. Після цього наша піхота увірвалася на їхні позиції і зуміла захопити важливий опорний пункт", — розповідає Михайло.
Михайло мріє про повернення додому, мирне життя та можливість зайнятися улюбленою справою будівельника. Але головним для нього, каже, наразі залишається звільнення України.
Читайте також