"Нас не цікавить перемир'я, тільки перемога" — військовий з Дніпра, який брав участь у контрнаступі на Харківщині

"Нас не цікавить перемир'я, тільки перемога" — військовий з Дніпра, який брав участь у контрнаступі на Харківщині

Ексклюзивно
"Нас не цікавить перемир'я, тільки перемога" — військовий з Дніпра, який брав участь у контрнаступі на Харківщині
Фото: Ед Гапіч

Сергій Пирогов на позивний "Пирог" у 2014 році добровольцем пішов боронити Україну. До 2017-го пройшов Мар`їнку, Авдіївку, Красногорівку, Піски, Горлівку. Після повернення – закінчив університет, відкрив підприємство з виробництва спорядження для активного відпочинку. З початком повномасштабного вторгнення знову пішов на фронт.

Про відмінність війни у 2014 та 2022 роках, втрати особового складу, поранення та бажання повернутися додому – військовий розповів Суспільному.

"Ми штурмували все, що бачили"

25 березня 2022 року Сергій брав участь у штурмі Малої Рогані на Харківщині. Там отримав важке поранення.

"Нас вийшло десь 70 людей, усього чотири групи. Сказали, що військових РФ там всього вісімдесят. Ми коли туди "влетіли", а їх там десь приблизно шістсот. Це було жорстко. Ми до обіду взяли Малу Рогань, а вже ввечері натрапили на засідку. Нас впритул почали розстрілювати", — розповідає штурмовик.

За операцію в Малій Рогані Сергія та його побратимів нагородили орденами “За мужність” ІІІ ступеня. Він каже: йому пощастило, бо у ближньому бою отримав лише поранення. Лікарі два місяці рятували йому ногу. Прогнозували, що лише через вісім місяців боєць може стати на ноги, але "Пирог" повернувся у стрій вже через три.

"5 вересня ми пішли в контрнаступ й звільнили Харківську область. Ми проривали лінію оборони російської армії. Брали Куп’янськ, Шевченкове. Ми штурмували все, що бачили", — говорить Сергій.

За його словами, щодня звільняли по 5-6 сіл і селищ. А вже 9 вересня були на кордоні з Росією.

"Коли ми тільки почали штурмувати, у моїй роті було приблизно 70-80 людей. Через два-три тижні залишилася, мабуть, половина. Ми втрачали хлопців. Тільки по рації й чули: той — 200-й, той — 300-й. Втрати — це не тільки загиблі, а й поранені", — каже військовий.

Про те, чому пішов воювати у 2014 році

У 2014-му, згадує Сергій, він підтримував ідею Майдану. Коли ж побачив триколор біля міської ради у Дніпрі, то наступного дня пішов до військкомату.

"Вже 10 березня я був у 25-ій бригаді, десантно-штурмовій. У той момент я вже остаточно визначився, що я буду воювати, вмирати, але цих потвор зі своїм триколором сюди не впущу", — говорить він.

"Нас не цікавить перемир'я, тільки перемога" —військовий з Дніпра, який брав участь у контрнаступі на Харківщині
Сергій Пирогов. Фото: особистий архів

Більш ніж три роки "Пирог" воював у "гарячих" точках: Мар'їнка, Авдіївка, Красногорівка, Піски, Червоний партизан, Горлівка. У Мар`їнці уламком міни його вперше поранило. Відновлювався місяць, після чого знову пішов на передову.

Додому повернувся у 2017-му. Захистив диплом магістра з економіки, працював у міжнародній консалтинговій корпорації, яка входить в п'ятірку найсильніших у світі. Потім звільнився і відкрив свій бізнес, який нині "спить".

"Ми маємо це закінчити"

"У моєму підрозділі 70% — це люди, які до 24 лютого війни не бачили. І тільки 30% — контрактники або ті, які свідомо пішли добровольцями. Ми з 2014 року, а вони нещодавно. Різниця є. Вони в нас вірять", — говорить Сергій.

Боєць каже: хочеться вже повернутися додому з перемогою, але спершу потрібно все закінчити.

"Коли ми звільняли селища, заходимо, аж тут вискакує дитинка і дає мені цукерку. Він її два місяці тримав в кишені і мені її дає. А я розумію, що на місці цієї дитини могла б бути моя донька. Ми краще їх там зупинимо, сюди не пустимо. Ось тому ми й воюємо", — розказує "Пирог".

Нині 92-а окрема механізована бригада Збройних сил України, у складі якої воює Сергій, продовжує звільняти окуповані території Луганщини.

"Ми маємо закінчити це все. А вже після того залишитись вдома. Нас не цікавить якесь там перемир'я, домовленості. Тільки перемога. Ми можемо це зробити. Вже весь світ побачив, що ЗСУ — найкрутіші хлопці", — говорить він.

Читайте також

"З поля бою я виніс уламок і лист "Дорогому татусеві". Історія військового з Дніпра, який отримав поранення під Лиманом

"У ворога немає стрижня – мотивації й патріотизму". Історія військового з Дніпра, який боронив Київщину та Харківщину

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок