У будинок нацгвардійки Катерини Скалич на Північній Салтівці у Харкові влучив російський снаряд на початку березня — вщент вигоріли дві квартири, семеро людей лишились без житла. Нині у будинку є електрика та вода, в ньому залишаються жити декілька родин на різних поверхах.
Як живуть у пошкодженому російською армією будинку та чи сподіваються власники розбитих квартир на їх відновлення — репортаж Українського Радіо Харків.
Снаряд прилетів 4 березня
Квартира Катерини Скалич була однією з тих, що згоріли у березні.
"Я мешканка Харкова, тимчасово не проживаю у своїй квартирі, бо вона згоріла через ворожий снаряд. Це моя квартира, моєї мами й сестри. У квартирі було дві кімнати, кухня. Ворожий снаряд прилетів 4 березня. Ми виїхали буквально за 12 годин до удару", — розповідає нацгвардійка.
У квартирі Катерини повністю вигоріли зала, спальня, балкон.
"Трохи лишилось нагадування, що це була кухня. У залі є дірка від снаряда, яка лишилась після того, як було влучання на 6-й поверх. Ми живемо на п'ятому. Стіна пробита і, скоріш за все, опорна стіна. Незрозуміло, чи дім будуть відновлювати, чи ще щось з ним робити", — каже Катерина.
"Перевірка для галочки"
Нацгвардійка каже: зверталася до ЖЕКу, подавала заяву у "Дії".
"Як з власниками, з нами ніхто не зв’язувався. Приходили з різних установ, ніхто ніколи не називається, не показує документи. Просто прийшли, як для галочки перевірка. Ніхто нічого не пояснює, ніяких звітів, актів. "Жилкомсервіс", ЖЕК приходили, робили знімки й все інше", — говорить Катерина Скалич.
"Почали ходити, мабуть, з початку літа, коли вже стало більш-менш спокійно. Ще приходили один раз, назвалися будівельниками. Від якої фірми, не знаю, бо мені вже телефонували після того, як вони приходили. Вони виміряли якимись приладами стіни, зішкрібали щось там, робили щось, щоб зрозуміти, придатний будинок для життя чи ні. Сказали, що прийдуть ще, бо в них немає якогось приладу. Казали — наступного дня, але наступного ніхто не прийшов. Це вже місяці три тому, мабуть. Ніхто не лишав ніяких контактів", — розповідає власниця згорілої квартири.
На шостому поверсі над квартирою Катерини жила родина з маленькою дитиною. На момент влучання снаряда, родини також не було вдома: "І на сьомому поверсі пів квартири у схожому стані, як наша кухня".
"Не плакала — сліз не було"
Мешканка будинку Олександра Петюшенко, коли було влучання в багатоповерхівку, перебувала у сусідньому будинку.
"В мене онук сидів з дідом, я його 17 лютого привезла зі Щастя, а 24 лютого в нас почалось. Вже онука забрали на захід України. Ви знаєте, я так бігла, мені бігати не можна, а я так бігла. Горить будинок, дзвоню у пожежну, а мені відповідають: "Ми до вас не приїдемо, стріляють". Не лише я дзвонила, люди теж, а вони не приїхали. Але нам пощастило, мешканцям нижчих поверхів, що прорвало десь воду, і воно залило. Інакше згоріли б", — розповідає Олександра.
"Сліз не було, не плакала. Було просто образливо. Я коли зайшла у квартиру, я знаю, хто тут живе, я як подивилася, думаю: Боже, люди з 1995 року, як отримали ці квартири, наживали добро — а от що сталося! Де людям жити? І не лише їм. Скажіть, будь ласка. Дві сім’ї, семеро людей без житла".
"Поставила все за власний кошт. В мене чоловік — інвалід війни, я домовилася зі встановленням, хлопці встановили на силікон. Вісім тисяч віддала. Я не стала чекати" — каже Олександра.