Шість місяців пише чоловікові листи у месенджер і не отримує відповідей. Чоловік Анни Крилової Богдан перебуває в полоні росіян з пораненням. Жінка під час кожного обміну полоненими, шукає його прізвище у списках. Навесні цього року він потрапив у полон під час спроби прориву з заводу імені Ілліча на "Азовсталь".
Богдан Крилов колишній моряк, служив на тральщику "Чернігів". У березні 2014 року судно разом з кількома десантними кораблями українського флоту лишились заблокованими на озері Донузлав у Криму.
Не бажаючи підкорятись командиру тральщика "Чернігів", який зрадив присязі і пішов на співпрацю з росіянами, екіпаж зійшов на берег та повернувся на підконтрольну Україні територію. З 2016 року Богдан у складі 501-го окремого батальйону морської піхоти брав участь у бойових діях на Сході країни.
На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну підрозділ Богдана стояв на позиціях на південному кордоні країни.
"З самого початку я знала, що вони були у Широкине і прийняли перший бій".
Востаннє Анна спілкувалася з чоловіком 5 квітня. Тоді дізналася, що підрозділ Богдана – у Маріуполі у подвійному оточенні. Чоловік зізнався, що має поранення коліна та контузію.
"Сказав, що майже увесь батальйон в полоні, він залишився і ще кілька хлопців. Я його спитала, чи є в них можливості вибратися, плани? – Ми працюємо над цим".
Пізніше Анна дізналася, що підрозділ Богдана взяли в полон під час спроби прориву з заводу імені Ілліча на "Азовсталь".
"Намагалася знайти інформацію, що він живий. Я передивилася купу фотографій і відео, не могла його ніде знайти. Мені здається, що фотографій мертвих тіл я штук 500 подивилася", – сказала жінка.
Що чоловік живий, Анні підтвердили представники Міжнародного комітету Червоного Хреста. А потім вона натрапила на відео, опубліковане так званою народною міліцією самопроголошеної ДНР.
"На початку відео я почула як хтось кашляє, і я зрозуміла, що це він. А потім уже побачила".
Її чоловік двічі потрапляє в об'єктив камери.
Анна зверталася до Координаційного штабу, поліції та СБУ, писала Президенту, міністру з питань реінтеграції, уповноваженому з прав людини та до Червоного Хреста. Відповідь завжди одна:
"Кажуть, що він в списках на обмін, що в нього є пріоритет у зв’язку з його здоров’ям. Але пройшло вже понад шість місяців, як він знаходиться в полоні, і вже було декілька обмінів. Я переживаю за його фізичний стан, чи витримає він".
Тим часом семирічний син Анни та Богдана, вже заготовив вудочку, чекає на повернення тата аби разом, як і раніше, піти з ним рибалити. Хлопчику не сказали, що тато в полоні, бо він і без того хвилюється, що батько не повернеться з війни.
"Коли ми гуляємо з дитиною, моментами здається, що все добре. Але дуже багато місць, які нагадають про наше спільне життя. Ми чекаємо на нього, я чекаю і дитина чекає", – сказала жінка.
Більше дивіться у відео:
Читайте також
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.