Маріупольчанка народила хлопчика від захисника Азовсталі, який наразі у полоні росіян. На початку повномасштабного вторгнення жінка була на першому місяці вагітності, до травня перебувала під постійними обстрілами окупантів, згодом їй вдалося евакуюватися з Маріуполя. Народжувала в Києві, де наразі її чоловік вона не знає.
Новонароджений Рінат ще не бачив батька, якого у травні полонили окупанти у Маріуполі. Востаннє Альона з ним розмовляла 18-готравня. Дівчина сама родом з Донеччини, з Володимиром зустрічалися ще зі школи, перед війною дізналися про вагітність, планували весілля.
“Друзі, знайомі в один голос скажуть, що це найдобріша людина. Він прийде в найважчу хвилину, завжди допоможе чим зможе. На службі, так само він допомагав завжди”, – згадує дружина полоненого захисника Альона.
Володимир працював кінологом у Нацгвардії. Коли російська армія штурмувала Маріуполь – боронив місто.
“На Азовсталі він мені писав, що їжі дуже мало й не вистачає, води теж. Це не пов'язано з тим, що її не було, вона була – в тих місцях до яких дістатися можливо, але повернутися ні, то вони виглядали на багато краще ніж вони виглядають зараз. Ще він мені в останні дні на Азовсталі написав повідомлення: “Мені хочеться з'їсти ложку цукру,” – і ти так сидиш і розумієш, наскільки їм там важко”, – каже Альона.
18-готравня, разом з побратимами, Володимир вийшов з Азовсталі. З того часу зв'язок з ним втрачено.
“Він не знав, що з нами. Ми – що з ним. Я намагалася якнайшвидше виїхати, на щастя виїхали, виїжджали дуже довго, важко, дуже багато блокпостів”, – згадує Альона.
Повідомила Альона, що в них буде син, коли чоловік боронив Азовсталь. Народжувала жінка вже в Києві. Ім’я хлопчику обирали разом ще до полону.
“Адже тато знає приблизно в яких датах ми мали народитися, я думаю він уже розуміє, відчуває, що це відбулося. Він дуже мріяв про сина, взагалі про дитину, мріяв про дівчинку, вийшов син. Ія кажу, що поки поруч фізично його немає, він відчуває його, оберігає його”, – говорить Альона.
Альона не знає, де утримують її коханого, жінка звернулася до СБУ, Червоного Хреста та інших організацій, які допомагають звільнити військовополонених.
“Напевно, якби не було дітей, було б дуже важко, тільки це якось тримає бойовий дух йти далі, щоб якнайшвидше його звільнили”, – каже Альона.
Подробиці дивіться у сюжеті:
Читайте також:
Відбувся черговий обмін полоненими: до України повернулися чотири морпіхи та двоє цивільних
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram