Розмови про референдум щодо приєднання так званих "ЛНР" та "ДНР" до РФ ведуться не перший місяць. Проте підготовчих заходів там насправді не відбувається. Блогер та журналіст Денис Казанський, автор книги "Як Україна втрачала Донбас" (у співавторстві з Мариною Воротинцевою), впевнений, що референдуму не буде, це фейк, що потрібен Кремлю для шантажу України.
Ми поговорили з Денисом про те, як змінився за 8 років Донбас та люди, які там проживають, на що перетвориться Росія у майбутньому та чому досі існують фанатики "русского міра" в Україні.
Чим сьогодні є так звані "ДНР" і "ЛНР"? Наскільки вони змінилися від початку повномасштабної війни?
Це територія суцільних страждань та геноциду. Хоч це гучне слово, яке дуже люблять використовувати в пропагандистських цілях росіяни: "Геноцид Донбасу!". Я завжди скептично ставився до цього слова. Але зараз там дійсно відбувається геноцид. Причому саме чоловічого населення. Ці утворення стали ще більш безжальними і людожерськими до людей на Донбасі.
За ці 8 років немає більш постраждалої, більш нещасної території, ніж Донбас та його мешканці. Росія нібито у 2014-му почала їх захищати. Результат цього — руйнування регіону.
Ми вже не побачимо Донбас у тому вигляді, в якому він був. Я думаю, він вже не відновиться. У нас часто демонструють оптимізм і кажуть, що все буде добре. Але я не бачу гарних сценаріїв для Донбасу. У будь-якому разі, незалежно від того, чи вдасться його звільнити, чи ні. Бо це територія руйнувань і зараз немає умов для її відновлення, навіть якщо війна скінчиться найближчим часом. Те, що влаштувала Росія на Донбасі, — це похорон регіону. Вони знищили Донбас і ми про нього будемо згадувати лише з книжок чи якихось старих публікацій, сюжетів.
Там утвориться постіндустріальна пустеля?
Схоже на це, бо деякі населені пункти просто перестали існувати. Росія нічого не жаліє, вона знищує вщент усе, що можна. Російська артилерія б'є по квадратах, тобто вони беруть "Град", "Ураган" чи "Смерч" і нищать все на певній ділянці. Візьмемо зйомку з дронів — там немає прицільного вогню, вони б'ють навмання. Те, що ми бачили в Маріуполі чи в Сєверодонецьку, — це абсолютно варварська тактика.

Чи відбувається трансформація у людей, які ці 8 років жили на окупованих територіях, коли вони бачать, що війська РФ роблять з їхньою рідною землею?
Думаю, так. Принаймні те, що я бачу, свідчить про це. Просто треба розуміти, що серед тих умовно проросійських громадян також є певна градація. Там є більш-менш свідомі люди. Їм подобалася Росія, російська культура, але, побачивши те, що відбувається, вони змінюють свою думку. Зміни можна прослідкувати навіть по кількості тих, хто виходив на акції під російськими прапорами у 2014 і зараз. Тоді існувала ілюзія про потужну Росію, яка може захистити та врятувати. А за ці 8 років люди на Донбасі побачили, що Росія ставиться до людей по-скотськи, нікого вона рятувати, захищати не збирається, вона просто цинічно використовує мешканців Донбасу.
Усе, що там відбувалося, — божевільний, експеримент над людьми. А те, що сталося цьогоріч — це вже геноцид, це свідоме знищення.
Ті, хто здатен критично мислити, це побачили, тож і відсоток тих, хто може зараз підтримувати Росію, став набагато меншим. Але залишаються фанатики "русского міра" для яких Росія — це "земля обітована", а Путін – цар і Бог. Наприклад, з тотально зруйнованим Лисичанськом, де на фоні знищених будинків стоїть жіночка і каже: "Как хорошо, нас освободила Россия". І тут же вона готує на вогнищі, бо світла та газу там немає.
Читайте також: "Звук літака. Лунає свист. Чоловік поряд закриває мене собою" — історії свідків бомбардування маріупольського Драмтеатру
Окупанти ніби готуються до проведення так званого референдуму про приєднання Донбасу до РФ. Однак очільники так званих "Л/ДНР" говорили, що не будуть проводити референдум, поки не окупують всю територію Донецької й Луганської областей. Це відмовка, бо вони відчувають, що люди не підуть голосувати?
Не в Луганську будуть вирішувати, проводити референдум чи ні, коли це робити та які питання на нього виносити. Вони озвучують те, що їм надсилають куратори з Москви. І саме там, у Москві, буде вирішено, проводити референдум чи ні. З того, що ми бачимо зараз, — остаточного рішення ще немає. На мій погляд, це виглядає як "лякалка" для України, шантаж. Вони хочуть змусити нас відмовитися від Криму і Донбасу і за це не проводитимуть референдуми на Херсонщині і в Запоріжжі. І про це пишуть у російських ЗМІ. Нещодавно бачив статтю, де йшлося про те, що референдум — фактично фейк. Тобто, до нього ніхто не готувався — нічого не готово, не сформовані комісії в жодній області, ніяких процесів.
Чому в них не виходить створити ці імітаційні структури? У 2014 році ж вийшло. А зараз таке враження, що вони не можуть навіть імітувати процес.
Думаю, їм це не треба. Референдум — це їхній козир, який, поки не відбувся, ним можна шантажувати, погрожувати. Якщо вони його проведуть зараз, по-перше, це нічого не змінить, а, по-друге, війна так і буде продовжуватися. Ми розуміємо, що ніхто не визнає цей референдум, окрім Путіна. І воно ні на що не вплине, але й цього козиря вже не буде і не буде чим лякати. Я думаю, що передусім справа в цьому.
У 2014 році їм потрібно було розпочати війну, оголосити "Л/ДНР", тож вони і влаштували ту виставу під назвою "референдум". А зараз, я так думаю, Росія не збирається приєднувати ці території. Думаю, вони планують створити там якесь Придністров'я, буферну зону.

Читайте також: "Де мій Віталік?". Три історії про воєнні злочини росіян в Україні та чому вони загрожують світовій безпеці
На своєму Youtube каналі ти викладаєш відеоролики і пояснюєш, що насправді відбувається на окупованому Донбасі, розвінчуєш фейки російської пропаганди. Ти робиш це російською мовою. Чому? І чи є сенс у контрпропаганді в цій війні?
Я розраховую на всіх, хто володіє російською мовою. На Ізраїль, Білорусь, Казахстан. Там величезна російськомовна діаспора. Це не росіяни – це просто люди, які знають російську мову. Чим більше вони будуть розуміти про те, що відбувається, тим краще. У мене багато підписників саме з Казахстану, які пишуть слова підтримки, і думаю, для них просто це теж актуальне питання, тому що у них схожа ситуація. Постійні агресивні заяви російських політиків, які погрожують захопити та відірвати в Казахстану території. Це те, що ми також чули десятиліттями перед 2014 роком від російських політиків на адресу України.
Чи потрібна контрпропаганда? Я б це так не називав. Я би сказав, що треба вести роз’яснювальну роботу. Наше завдання — розповісти, що відбувається насправді. Бо російська пропаганда — це груба підробка, брехня та маніпуляції. У 2014 році вони працювали професійніше. Тобто, Росія настільки деградувала за ці роки правління Путіна, що це торкнулося навіть пропаганди.
Ти віриш у те, що Росія може розпастися через війну в Україні?
Частково вірю. Думаю, Кавказ рано чи пізно відокремиться і отримає незалежність. Це питання часу. Та ж сама Чечня існує за рахунок того, що її заливають грошима. Але якщо вони закінчаться, чи центр перестане потакати Кадирову в усьому? Якщо так, там може спалахнути у будь-який момент.
Щодо розпаду. Коли диктатор старіє, просто слабшає чи відходить від влади, постає питання його заміни. Тож, враховуючи рівень ненависті в Росії, який існує, рано чи пізно це виллється у щось страшне.
Ми, до речі, бачили це на Донбасі. Коли росіяни створили там так звані республіки і стабілізувалася лінія фронту, треба було влаштовувати якесь життя. Перше, що вони зробили, — почали одне одного садити у підвали, катувати, мучити, підривати. Утворилася територія суцільного насильства, де вони побудували концтабори.
Читайте також: "У Донецьку — тиша". Як живуть люди, що опинилися в російській окупації до 24 лютого
Тож є вірогідність, що Росія перетвориться на велику "Л/ДНР"?
Цілком можливо, вони до цього йдуть. Був уже такий жарт, коли тільки почалося повномасштабне вторгнення: "Чекали, коли "ДНР" приєднають до Росії, а насправді це Росію приєднали до "ДНР".
Після нашої перемоги ти готовий був би повернутися на Донбас і що б ти там робив?
Я би з радістю повернувся, щоб просто подивитися, прогулятися. Чи хотів би я там жити? Напевно, вже ні, тому що змінилися обставини і я вже дуже довго живу не там. У будь-якому разі я думаю, що я би хотів приїжджати і я точно би хотів для Донецька кращої долі, ніж те, що є зараз. А краща доля в нього, безперечно, можлива лише в складі України.
Читайте також
"Немає чарівної західної палички, щоб зупинити Росію" — інтерв’ю з Енн Епплбаум
"Я розумію, що я їх бачу востаннє". Як триває евакуація з Донеччини
"Удари сипались з усіх сторін". Історії волонтерів, які сто днів провели в Оленівці