Катерина Тарасенко родом з Донбасу. Колись там мала стабільний бізнес і ніколи не вела сільське господарство. Нині господиня має ферму на Львівщині, готує крафтові карпатські сири та піклується про дах над головою для переселенців.
Катерина Тарасенко залишила окупований Алчевськ ще у 2014 році. У пошуках кращої долі вона переїхала на захід країни. Там спробувала себе у фермерстві. Але перший досвід партнерства на новому місці виявився невдалим. Але це не зупинило ґаздиню. Зараз вона очолила кооператив і знову зайнялася сільським господарством.
У лютому жінка ініціювала створення прихистку для переселенців "Дах над головою". Нині там живе понад пів сотні людей з різних куточків України. Є з Лимана, Бахмута, Лисичанська, Краматорська та Сєвєродонецька.
"Майже половина з тих, хто тут живе – це діти. Думаємо, як організувати їм місця для навчання. Канцелярії в нас вистачає, а ось з меблями є проблема. Додатково потрібні: столи, лампи, шафи", – бідкається господиня.
Пані Катерина пропонує вимушеним переселенцям не тільки дах над головою, а й роботу. У господарстві зайвих рук не буває. Хтось порається біля кіз та курей, дехто допомагає на городі чи на кухні. Тим більше, що є грандіозні плани на розширення ферми. Будуються нові туристичні будиночки та додаткові цехи, є кілька ставків.
"Зараз ми будуємо макаронний цех та сироварню. Ми готуємо дуже смачні сири. Організовуємо екскурсії з дегустацією та майстеркласи з виготовлення крафтової продукції у нас на фермі".
Тим, кому вже немає куди повертатися або хто планує залишитися на Львівщині, Катерина Тарасенко пропонує долучатися до їхнього кооперативу.
"Я сама себе тривалий час вважала міською жителькою, втім, коли побачила козенят – зрозуміла, що хочу бути фермеркою. Що то воно таке я не знала взагалі. Багато читала, дивилася повчальні відео в інтернеті й зараз ще вчуся. Попереджаю, що праця в селі – то не мед. Робота є завжди: від світанку до пізнього вечора, але мені подобається. Усім, кому я пропоную партнерство, гарантую й підтримку.
Починати все з початку ніколи не пізно, каже пані Катерина, її приклад то доводить. Втретє вона розпочала власну справу з нуля майже в шістдесят.
Читайте також
- Жителька Краматорська мріє одягати у свої вишиванки львів’ян
- Ми втратили сон і спокій, але війна нас об’єднала. Жителька Маріуполя про життя в окупованому місті
- Рубіжанська панчішна мануфактура відновлює діяльність у Львові
- Кравці зі сходу шиють одяг для ЗСУ у Львові
- Робота медиків Торецької громади в умовах війни
- Я не можу плакати, бо психологічно виснажена. Історія переселенки Антоніни Бородіної
- “Крок за кроком”. Як переселенцям з Костянтинівки скандинавська ходьба допомагає долати труднощі війни
- Адаптація пухнастих переселенців. Краматорчанин опікується 11 котами, яких евакуював разом з сім'єю
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
