Чи існує так зване "мовне питання", чому тема мови важлива під час війни та чому необхідно поповнювати український мовний фронт. Про це і не тільки поговоримо з українською мовознавицею, докторкою філологічних наук, професоркою Ларисою Масенко.
Для початку пропоную розставити акценти: чи є взагалі питання мови в Україні. Єдина державна мова, вже зафіксована законом — це українська. Опитування групи "Рейтинг" показує, що понад 80 % українців вважають українську єдиною державною. Чи не є мовне питання результатом штучного впливу російської пропаганди?
Безперечно, мовне питання довго було в центрі уваги через ту ж російську пропаганду. І через те, що у нас українська мова вже була проголошена державною, але водночас нічого не робилося для її підтримки. Передусім українська мова не посіла належне їй місце у засобах масової інформації.
Ми знаємо, скільки років впродовж незалежності у нас на українських телеканалах пропагувалося все українське як меншовартісне. Згадаймо, як особливо в 2000-х роках поширилися серіали й фільми, де росіяни були носіями всього цивілізаційного, а українці завжди поставали недолугими, неповноцінними.
А нам весь час пропагували, що це дружній, братній народ. Доброзичливий, добрий, який несе мир і свободу. Усю цю брехню ми споживали. І до того заборонялося якісне українське, адже ми ніколи не бачили українських письменників, сучасного покоління на телеекранах. Ми не чули українських музичних гуртів, вони не допускалися.
Приблизно 10 років тому студенти Києво-Могилянської академії робили такий експеримент. Вони ходили по школах і розповідали про останню цікаву літературу, якою вони захоплювалися. Про твори Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Оксани Забужко та інших. І діти, старшокласники, так реагували: "Як, невже вони живі?" Тобто для них українська культура була застиглою.
Авжеж, при такій пропаганді, при такому постійному перебуванні під впливом російської масової культури, у нас не збільшувалося присутності української мови в комунікативному просторі.
Якщо говорити про масову культуру, в одній із статей ви наводили приклад такої абсурдності ситуації, коли француз хотів звинуватити свою владу у насильницькому офранцуженні. На мовну політику яких країн нам, українцям, варто рівнятися і брати за інструмент ефективної мовної реформи?
Абсолютна більшість європейських країн будуються як держава. Національна культура базується на своїй національній мові. Французька культура — на французькій мові, італійська — італійській, іспанська — іспанській. І так само має бути в Україні.
Можна орієнтуватися на політику Франції і на наших сусідів, на політику Литви, Латвії, Естонії, які одразу ухвалили мовні закони, той, який ми ухвалили лише в 2019 році. Це одразу припинило експансію, окупацію Росією їхнього культурного й інформаційного простору.
Ситуація на користь української мови почала змінюватися на краще вже після Революції Гідності. А зараз, після повномасштабного вторгнення агресора, ситуація вже кардинально міняється. Ми бачимо по опитуванню, наскільки стрімко йде українізація. Наскільки багато людей переходить з російської на українську мову.
Читайте: 83% українців хочуть, щоб українська була єдиною державною мовою – нове опитування "Рейтингу"
Якщо ми згадуємо ту ж саму Францію, там захищають функціонування державної мови низкою законів. Історично так склалося, що завдяки цим законам Франція і зберегла свою державність, не дала розвинутися регіональним мовам і розпорошити країну. Цей приклад дає нам чітко зрозуміти, що за умови української мови у нас — Україна, якщо тут російська мова — тут Росія.
Безперечно, це так. І я ще хочу сказати, що нам дуже часто поширювався абсолютно хибний наратив про те, що ми — багатонаціональна країна, що у нас проживає 120 національних меншин. Де ті 120 національних меншин? Власне, з чим і пов'язана ця брехня. З тим, що до нас доклали кількість національних меншин в колишньому Радянському Союзі. І те, що зараз стільки національних меншин в Російській Федерації, хоча там багато малих народів вже загинуло через їхню агресивну централістську позицію.
Разом з тим, попри велику кількість народів в Росії, — російська всюди поширена і є єдиною державною для всіх національностей і народів.
Ви також згадували і про Естонію, Латвію. Якщо взяти для прикладу ці країни, то в Естонії за незнання естонської мови штрафують. Той, хто за рік не вивчив державну мову, має сплатити штраф у розмірі 70 євро. У Латвії штрафують мінімально на 25 латів (50 доларів). Максимально це може бути 200 латів — 400 доларів.
Це країни, які успішно вийшли з-під радянського даху і пішли шляхом цивілізаційного розвитку. Чому у нас досі не сприймається закон про мову і необхідність знати її на належному рівні? Причина у відсутності такого жорсткого регулювання чи це тільки свідомість громадян?
Ви знаєте, у нас був пункт про мовні інспекції. Про те, що буде, як у Латвії, будуть інспектори, які можуть перевірити будь-яку крамницю чи заклад і запитати, чи є ліцензія у керівника на знання державної мови. Якщо немає, тоді він платить штраф або в нього забирають ліцензію. У нас це було, але потім при обговоренні зняли. У нас вважалося, що це дуже обурить суспільство, що це сприймуть як насильство.
Мені здається, що якраз зараз, після того, що зробила Росія, після того жахіття, що "братній" народ робить на нашій території – цілком можна впроваджувати штрафи, — вони, до речі, є. Добре, що у нас зберегли і ввели посаду уповноваженого із захисту державної мови — це Тарас Кремінь, він дуже багато робить. І до нього надходять скарги на порушення закону. У нього дуже хороша команда, яка реагує. І там вже штрафи.
Читайте: З 16 липня за порушення мовного законодавства каратимуть попередженням або штрафом — Кремінь
Тарас Кремінь вказував неодноразово у себе на сторінці у Facebook, що повноважень недостатньо. Хотілося окрім наявності прав на папері мати їх реалізацію в житті. Ви стверджуєте, що ці заходи все ж таки необхідні.
Ви також неодноразово у своїй публіцистиці розглядали причини двомовності українців. На вашу думку, наскільки нинішнє збільшення частки української мови у публічному просторі є сталим? І чи можливий відкат до періоду окупації Криму?
І це відбувається зараз дуже активно. Оці розмови, що можна бути російськомовним патріотом, що у війську і серед наших вояків чимало російськомовних, — це ні про що не говорить.
Ті самі воїни переходять на українську мову. Вони прекрасно усвідомлюють, за що вони борються. Вони воюють за українську державу, а основа української держави — це українська культура, українська мова і українська ідентичність. Вони, безперечно, мають українську ідентичність.
Зараз багато що тішить — з'явилося дуже багато молоді, яка захищає українську, яка, навіть, якщо і з російськомовних родин, свідомо переходить на українську мову. Багато таких молодих людей, які створюють українську культуру. У нас з'явилося нарешті і дуже гарне кіно українськомовне, якого не було так довго. Прекрасні фільми зараз завойовують світ, такі, як "Стоп-Земля".
У День Незалежності буде показ в кінотеатрах ще одного фільму, "Білий ворон". Я знаю деяких творців цього фільму, вони кажуть, що це дуже цікавий фільм про українських снайперів. Єдине, що дуже прикро, що цей процес перерваний, бо немає грошей, але багато дуже гарних проєктів.
Спостерігаємо ренесанс культури, ренесанс української мови. Це не може не тішити. І будемо сподіватися, що такий процес буде продовжуватися. Ваш втішний прогноз, що відкату не буде, тішить душу. Дякую за розмову.
Більше про українську ідентичність
- Історії ідентичності. Як зберегти національне єднання, що відродилося за час війни
- "Моя країна – це народ". Які історичні книжки стануть у пригоді українцям
- Виставка на кораблі в Криму, становлення "Мистецького арсеналу", харківські бієнале: улюблені виставки незалежності
- "Читай, або задушу". Чому незалежність України могла не відбутися
- Улюблені книжки незалежності: 90-ті, війна та робота з травмами
Читайте нас у Facebook або Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!